Фото: Євген Котенко
«Переробка курилки в храм обійшлася в сто тисяч доларів», – каже Світлана Русин, прес-секретар депутата Ігоря Рибакова, голови міжфракційного депутатського об’єднання (МДО) у Верховній Раді «Контрабанді – стоп». Рибаков став відомим як один із ініціаторів створення каплиці, котра належить УПЦ МП, за адресою Садова, 3а. Для тих, хто не в курсі, будівля на Садовій – ніби не зовсім парламент, тут розміщено комітети ВР, але той, хто тут ходить, обідає і працює, – це або народні депутати, або їх помічники. І тому якщо хтось скаже, що церкву відкрили саме в парламенті, буде також мати рацію.
Ідея створити Свято-Володимирський храм на сьомому поверсі Верховної Ради виникла ще рік тому. Саме тоді народні депутати – бютівець Ігор Рибаков і регіонал Володимир Малишев звернулися до глави парламенту Олександра Мороза, який і дав згоду на будівництво. Роботи велися рік, руками священиків Києво-Печерської лаври писалися ікони й розписувалися стіни. А в деяких українських ЗМІ з’явилася інформація про те, що церква виникла на місці кабінету Андрія Шкіля. Світлана Русин заперечує це: «Тут була звичайна курилка, такі приміщення в нас є на кожному поверсі».
Склепіння кімнати-храму зроблене у формі бані. Кабінет розділено церковними брамами на дві частини — вівтар, куди можуть входити лише священнослужителі, і сам храм, де проходять служби. У приміщенні є вогнегасник, крім того, коли будували, використовували протипожежні елементи, тому свічки тут можна ставити без побоювання. І люди ставлять.
На аналої розгорнуто Псалтир, виданий Києво-Печерською лаврою, тут же можна побачити записки «за здоров’я» і «за упокій». У храмі спокійно, втім, у будівлі на Садовій 3а скрізь так. Тут і без церкви тихо, по килимових доріжках коридорів повільно ходять співробітники парламенту, причому деякі – до Свято-Володимирського. Серед парафіян храму – регіонал Геннадій Васильєв, екс-генпрокурор, котрий славиться своєю набожністю, завжди напружений генерал-майор СБУ, бютівець Андрій Кожем’якін. Тут же можна зустріти солодкоголосу співачку з НУ-НСу Оксану Білозір і бютівця Андрія Шкіля, як завжди, у вишиванці.
Храм відвідують переважно невеликими групками по п’ять-шість чоловік. Це не лише народні обранці, але й працівники апарату парламенту, помічники депутатів. Сьогодні, під час посту, парафіян більше, ніж зазвичай, але аншлаг був 19 січня, на свято Водохреща, в день відкриття церкви. Світлана Русин сказала, що сьогодні це справжній храм, де, до речі, можна й вінчатися, й хрестити дітей. Тут проводять вечірні й уранішні служби.
Розкол церковний і партійний?
Проте церква стала причиною серйозних розбіжностей в українському істеблішменті. Першим обурився лідер Народного Руху Борис Тарасюк, який заявив, що будівництво церкви в стінах державної установи проходило таємно. Потім проти храму виступили керівники фракцій НУ-НСу і БЮТу Іван та В’ячеслав Кириленки. Вони обурилися через те, що все сталося без відповідного рішення регламентного комітету. Молитовна кімната не повинна мати конфесійної ознаки, – сказали депутати-демократи. «Найбільш прийнятним виходом із ситуації було би проведення почергового богослужіння найбільш поширеними конфесіями України", – повідомили Іван та В’ячеслав, звертаючись до Яценюка.
Голова парламенту, своєю чергою, сказав на одній із прес-конференцій, що добре б депутатам працювати над важливішими питаннями. А голова Секретаріату Президента Віктор Балога запропонував Яценюку визнати появу храму Московського патріархату доконаним фактом, попросив зважати на те, що каплицю вже освятили, а отже, рекомендує спікерові не створювати «не здорову метушню» навколо каплички. «Всі ми ходимо під Богом», – філософствував в офіційному документі керівник Секретаріату Президента.
Тим часом відбулися три засідання Регламентного комітету, який спочатку прийняв рішення про неприпустимість почергового богослужіння. На думку знавців регламенту, це суперечить нормам, встановленим не лише в Московському патріархаті, й у інших конфесіях. Комітет виніс таку ухвалу: «Самовільне обладнання депутатами приміщення в адміністративному будинку Верховної Ради під культове, освячення та відкриття його як Свято-Володимирського храму УПЦ МП було здійснено з порушенням Конституції та закону «Про свободу совісті та релігійні організації». Комітет також вимагав від спікера заборонити використовувати приміщення в адміністративних будівлях ВР під культові приміщення або культові будівлі, а на місці каплиці відкрити курилку. Ініціаторам будівництва церкви це дуже не сподобалося. Ігор Рибаков сказав, що в разі руйнування храму він відмовиться від свого депутатського мандата.
Ви, напевно, відзначили деяку нетиповість цього конфлікту. Свято-Володимирський храм створювався зусиллями представників БЮТ і Партії регіонів. І проти його існування, принаймні в такому вигляді, виступають як представники помаранчевих – БЮТ і НУ-НС, так і представники біло-блакитних. Голова Регламентного комітету Олександр Єфремов – регіонал. А як відомо, Партія регіонів завжди підтримує Московський патріархат.
Різкі заяви Рибакова дали підстави вважати про його намір розколоти коаліцію. Щоправда, такі думки поки можна почути лише в кулуарах. Ми ж у відповідь можемо припустити зворотнє: розкол назріває в Партії регіонів. Дивіться самі. У Комітеті Верховної Ради України із питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України, який очолює регіонал Єфремов, є ще як мінімум чотири члени цієї партії. Зокрема такий видатний її діяч, як Василь Кисельов. Звісно, вони кажуть, що у своїх рішеннях користувалися винятково буквою закону, а це – насторожує, бо «буква закону», – явно не стиль Кисельова.
Поки триває конфлікт із залученням перших осіб у державі, елітна паства каплички очікує повноцінної всеношної служби на Великдень. Храм для віп-осіб – це насправді круто, адже щоб потрапити до парламентської каплички, потрібно мати або спеціальне посвідчення, або замовляти разову перепустку. І лише в таких умовах нардепи можуть забути про земні турботи у вигляді простих смертних, зокрема, нав’язлливих журналістів, і зі спокійною душею віддатися молитві.