У 1990-х роках, коли в Україні тільки набирало обертів партійне будівництво, ходила така приказка: «Яку партію не будуй, все одно виходить КПРС». Зараз я сказав би інакше. Яку партію не будуй, усе одно виходить Партія регіонів. На жаль, особливо справедливим таке висловлювання буде щодо нинішньої партії влади — Блоку Петра Порошенка.
У 2014 році БПП створювався на моїх очах. Було очевидно, що процес формування має безліч недоліків, а в політсилу беруть усіх підряд. Але час був такий, що доводилося заплющувати очі навіть на очевидні недоліки політиків і партій. Тоді увага громадськості була прикута до подій на фронті, а політика здавалася другорядною справою. Всі ми пам’ятаємо, за яким принципом українці в першому ж турі пішли голосувати за Порошенка: тоді стояло завдання якомога швидше вибрати легітимну владу й подолати політичну кризу зими 2014-го.
У результаті ми отримали президента, який фактично не мав у Верховній Раді власної політичної сили. Точніше, такою силою стала фракція УДАРу, але її було явно недостатньо. Тому питання розпуску старого парламенту й позачергових виборів було практично вирішене. Їх призначили на осінь, а президент терміново почав формувати передвиборчий список партії свого імені.
Потрапили до цього списку різні люди. Формувався він за принципом збірної солянки. Після перемоги Порошенка всілякі кон’юнктурники спішно порвали свої старі партквитки й швидко потяглися до нового лідера. Фактично нова партія стала притулком для різних грошових мішків і людей, які володіють певним адмінресурсом. Усіх їх об’єднувала одна ідея — забезпечити результат. Тобто виграти вибори й отримати в парламенті найбільшу кількість крісел. Після перегонів до цього списку додалися також численні мажоритарники. Такі люди, як правило, завжди примикають до партії влади, розраховуючи на різні преференції.
Читайте також: Фракція БПП відмовилася голосувати за введення візового режиму з Росією
У результаті вийшло щось схоже на клаптикову ковдру, у яку потрапили і цілком перспективні молоді політики, такі як Мустафа Найєм чи Світлана Заліщук, і відверті пройдисвіти, що раніше встигли побувати в Партії регіонів та навіть голосували за диктаторські закони 16 січня 2014 року, як-от нинішній мер Чернігова Атрошенко або Олег Недава з Єнакієвого, котрий недавно оскандалився, виступивши на підтримку Юрія Іванющенка.
Звичайно, тим, хто сподівався, що після Майдану політика працюватиме за новими правилами, вже тоді не подобалося, як формується нова сила. У мене та інших членів списку БПП, що раніше пройшли Майдан, був простий вибір: або відмовитися від участі у виборах із принципу, або йти в одному списку із сумнівними кандидатами. Тоді ми подумали, що будемо в парламенті чимось на зразок противаги й зможемо стримувати «поганих хлопців». На жаль, цей розрахунок виявився неправильним, і наших сил не вистачило. Корупційне середовище або нейтралізувало, або поглинуло молодих політиків.
Згодом БПП все більше й більше стає схожим на Партію регіонів. Як і ПР, партія Порошенка об’єднує велику кількість різних людей і груп впливу. Більшість депутатів при цьому не мають зовсім ніяких переконань і ставляться до партійної ідеології як до якихось забобонів. Усі вони розуміють, що БПП — таке саме тимчасове явище в політиці, як і ПР. І в майбутньому їм знову доведеться міняти партквитки, якщо вони захочуть знову претендувати на депутатські мандати.
При цьому головна відмінність БПП від ПР і за сумісництвом головна вада партії Порошенка — відсутність монолітності. Всі ми пам’ятаємо, як легко й швидко розпалася партія Януковича навесні 2014 року, хоча до того здавалася вічною. Розпад БПП, очевидно, буде ще легшим. Уже сьогодні президентові досить складно контролювати свою фракцію. Багато членів БПП відверто незадоволені тим, що відбувається, і точать зуб на «любих друзів» Порошенка, а саме Березенка, Кононенка і Грановського, які сьогодні завдяки своїй «близькості до тіла» знімають усі вершки й при цьому завдають фракції репутаційної шкоди, яку розподіляють усі її члени без винятку.
Проблема БПП у тому, що одним дозволено практично все, у той час як інші змушені благати президента, щоб отримати крихти. Депутат Грановський запросто може на очах у всієї країни по-хамськи відібрати в естонських інвесторів торговельний центр SkyMall, але навряд чи щось подібне дозволено тим, чиї прізвища перебувають наприкінці списку. Звідси й результат: деякі депутати з БПП уже потайки поглядають у бік «Батьківщини» й поспішають налагодити контакт із Юлією Тимошенко.
Не так просто знайти в БПП людей, готових відстоювати позицію партії на телеефірах. Нинішні спікери, яких часто можна побачити на ТБ, видаються непереконливими й найчастіше виступають на різних ток-шоу хлопчиками для биття. Інші ж депутати під різними приводами ухиляються від походів на телеканали, хоча лідери фракції зараз ламають голову над тим, як посилити свою позицію в медіа. У результаті рейтинг БПП поступово знижується, а популісти з конкуруючих партій набирають сили.
Читайте також: Депутат від БПП задекларував церкву
Чи можна виправити нинішню негативну тенденцію? Загалом така можливість є, але я не вірю, що Петро Порошенко піде на це. Вади БПП сформувалися переважно внаслідок особистих негативних якостей президента, таких як жадібність та недовіра. Вони зробили БПП фракцією нерівних можливостей і нерівних людей. А небажання гаранта і його оточення боротися з корупцією й проводити незручні та непопулярні реформи незабаром може перетворити БПП на корабель, що тоне. Якщо нинішня негативна динаміка рейтингів Порошенка та його фракції збережеться, до 2019 року від них нічого не залишиться.
Від самого початку в президента були всі шанси зробити з БПП справжню ідеологічну партію. Це могла бути як ліберальна політсила, так і християнсько-демократичного спрямування на кшталт німецького ХДС/ХСС. Звичайно, варто було б набагато обережніше поставитися до формування списку. Очевидно, що без скандальних депутатів із минулого можна було обійтися. Таким шляхом пішла свого часу «Самопоміч». Істотно оновила список «Батьківщини» і Юлія Тимошенко, яка виключила з нього всіх скандальних та сумнівних персон, замінивши їх молодими політиками без негативного шлейфа. На жаль, Петро Порошенко обмежився лише кількома новими персонами, яких токсичне середовище БПП досить швидко або відторгнуло, або поглинуло.
Фракція БПП цілком могла б вимагати від президента рішучіших реформ і боротьби з корупцією хоча б із почуття самозбереження, але чомусь не робить цього. Сьогодні вже очевидно, що повторити успіх 2014 року БПП більше не зможе. І після наступних виборів якщо й увійде в парламент, то у вкрай урізаному складі. Це означає, що кар’єра багатьох членів фракції буде закінчена або їм доведеться переходити в інші політпроекти.
Читайте також: Нардепові від БПП заборонили виїзд за кордон через мільйонні борги
Сьогодні багато членів БПП уже не пов’язують своє майбутнє з цією партією. Піарить свій проект Сергій Каплін. Депутати Віктор Кривенко та Павло Кішкар хочуть повернути до життя Народний рух. Мустафа Найєм, Світлана Заліщук і Сергій Лещенко продовжуватимуть кар’єру в ДемАльянсі.
Очевидно, що БПП і далі втрачатиме бійців. Сьогодні в мене вже немає сумнівів, що фінал цієї партії буде таким самим, як у «Нашої України» або ПР. Адже влада доводить нам власними діями, що не здатна вчитися на помилках попередників і змінюватися.