10 січня Американське товариство дослідження діалекту назвало «insurrection» («бунт, повстання») словом року у 2021-му. За чотири дні до того активними дискусіями та черговими спробами визначити, хто винен, у США відзначили першу річницю штурму Капітолію, яку багато представників демократичного табору в країні називають саме цим словом. На честь дати в багатьох місцевих медіа можна було прочитати достойні дискусії про те, які виклики постали перед Америкою після тих подій. З цього ж приводу президент Джо Байден звернувся до американців і назвав події 6 січня 2021 року «збройним повстанням» («armed insurrection»). «Уперше в нашій історії президент не просто програв вибори, він намагався запобігти мирній передачі влади, у той час як розлючений натовп прорвав Капітолій. Але вони зазнали невдачі. Вони програли», — говорить на початку своєї промови Байден. Протягом 25-хвилинного звернення американський президент жодного разу не згадав свого попередника на ім’я, однак, кажучи «він», мав на увазі Дональда Трампа.
Політичні оглядачі та аналітики з різних ідеологічних таборів критикували промову лідера своєї країни. «Звернення президента… замість демонстрації американської єдності проти загроз демократії лише підкреслило, наскільки розколотою залишається країна», — писав Пітер Бейкер у The New York Times. «Промова Байдена з нагоди річниці 6 січня ввійде в історію, — пише Білл Пресс у The Hill. — Він став першим президентом, який відкрито нападав на свого попередника, неодноразово звинувачуючи Трампа та не називаючи його імені». Тут, щоправда, можна вдатися до полеміки з колумністом The Hill, адже Дональд Трамп теж цим грішив, але до такої неприхованої апеляції до однієї особистості впродовж усього звернення, здається, не вдавався навіть він.
Читайе також: Плавний розворот
Такий хід Джо Байдена свідчить про одне: тінь Трампа (позбавленого доступу до своєї основної зброї — соцмереж) залишається рушійною силою в таборі республіканців та найпотужнішим суперником для чинного президента. Є, щоправда, також інша новина: теза президента Байдена з інавгураційної промови про те, що «єдність — це шлях уперед» — вочевидь, також відходить на другий план. Спроби шукати єдності впродовж року увінчалися лише падінням рейтингу: нинішній американський лідер — другий найменш популярний після Трампа президент в історії США (йдеться про падіння підтримки у перші дев’ять місяців урядування, загалом чимало американських лідерів мали й значно нижчі показники).
Опитування щодо ставлення американців до подій 6 січня 2021 року показують, наскільки політично розрізненим залишається американське суспільство з того часу. Хоча більшість (72%), згідно з опитуванням, проведеним ABC News-Ipsos, стверджує, що ті, хто брав участь у протестах, «загрожували демократії», близько чверті опитаних вважає навпаки — учасники тих подій її захищали. Згідно з тим самим опитуванням, 58% вважають, що значна частина відповідальності лежить на Дональді Трампі. 41% — навпаки, що він не несе жодної відповідальності або несе геть невелику. Тож тези Джо Байдена точно не стали об’єднавчими для громадян. Понад те, інші опитування, зроблені з нагоди річниці штурму Капітолію, свідчать, що США рухається в протилежному від єдності та подолання наявної поляризації напрямку.
Дослідження університету Меріленда на замовлення The Washington Post показує, що в США зростає схвалення насильницького спротиву уряду: третина американців вважає, що тих громадян, які беруть участь у насильницьких діях проти уряду, можна виправдати. У цьому питанні відчувається різниця за партійною ознакою: 40% республіканців вважають, що такі дії можуть бути виправдані. Водночас такої ж думки лише 23% демократів.
Разом із такою політичною рішучістю в країні зростає також кількість убивств. Згідно з останніми дослідженнями аналітичного центру «Рада з кримінального правосуддя», рівень таких злочинів у великих американських містах 2020 року зріс на 30% проти 2019-го. Щоправда, ця цифра все ще менша, аніж була в 1990-х. «Зростання насильницьких злочинів є епідемією, яка поширюється по всій країні», — каже старший дослідник «Ради з кримінального правосуддя» Томас Абт у коментарі CNN. На думку дослідника, зростання насилля — результат трьох основних факторів: впливу COVID-19 на громади, соціальних заворушень після вбивства Джорджа Флойда та сплеску продажу зброї з часу початку пандемії. Згідно з даними ФБР, цей показник у 2020 році в США справді зріс на 80% проти 2019-го. Американський уряд відстежує не сам продаж вогнепальної зброї, а її перевірку, яка необхідна під час купівлі в ліцензованих дилерів, і цей показник у червні 2020-го становив понад 6 млн одиниць, у той час як за рік до того — 3,3 млн.
У листопаді на США чекають проміжні вибори до Конгресу. Згідно з останніми соціологічними даними, республіканці мають найбільше шансів отримати на них перемогу та здолати хитку демократичну перевагу в Конгресі. У тому, що партія-суперник чинного президента отримає перемогу на проміжних виборах, насправді немає нічого дивного. Незвичним був би, ймовірніше, попередній сценарій, президентська керівна партія перемагала на проміжних виборах усього тричі за всю американську історію. Небезпекою можуть стати знову війни культур чи наративів, як це було під час виборів у штаті Вірджинія два місяці тому.
У боротьбі за пост губернатора штату переміг новачок-республіканець Ґленн Янґкін. Одним із меседжів, який просував він та його прихильники, була заборона викладання в школах предмету під назвою «Критична расова теорія» (КРТ, на той час його там і не викладали). Узагалі ця тема доволі активно обговорюється в обох таборах. КРТ — це концепція, яка вивчає, як системний расизм укорінено в історії США та його законодавстві. Водночас активісти-консерватори говорять про потребу більше говорити про патріотизм, а не КРТ. Захисники цієї концепції вважають, що заборона її вивчення — це обмеження академічної свободи. Утім, до заборони вдалися вже у дев’яти штатах. Ще близько двох десятків прагнуть зробити те саме. Тож до часу виборів у листопаді ця тема може стати вирішальною. Голосування у Вірджинії часто називають лакмусовим папірцем для проміжних виборів. До 2021 року, коли переміг Янґкін, республіканці там не фінішували першими з 2009-го. На президентських виборах 2020-го Джо Байден переміг тут із відривом у 10% від Дональда Трампа. Тож такий результат у цьому штаті (власне, падіння рівня підтримки) аналітики вважають показовим для Демократичної партії по всій країні на наступних виборах.
Читайте також: У полоні відчуттів
У той час як суперечка довкола того, чи викладати критичну расову теорію, набирає обертів, рекордно низька кількість американців вважає, що між чорношкірими та білошкірими американцями існують добрі взаємини. Згідно з опитуванням аналітичного центру Gallup, сьогодні таких громадян лише 42% — це найнижчий показник за всю двадцятилітню історію, упродовж якої аналітична установа робить дослідження в цьому питанні. Тож проблема взаємодії різних соціальних прошарків і рас у країні може цілком відіграти роль «бочки з порохом» для американської демократії.
Обидві американські партії та президент прагнуть цьогоріч дещо змінити виборче законодавство в США. Щоправда, і тут обидві політсили мають полярне бачення змін. Так, представники Демократів прагнуть, щоб зміни в голосуванні (розширення дострокового голосування, полегшена можливість голосувати заочно чи поштою) зберігалися й на наступних виборах. Республіканці ж, навпаки, хочуть обмежити такі «свободи» та в тих штатах, де мають свої уряди, вже вдаються до цього. Так, у Техасі заборонили дільниці, що працюють цілодобово, а також поширення державними службовцями заявок для голосування поштою. Демократи вважають, що обмеження, які прагнуть закріпити республіканці, утискають і без того маргіналізовані спільноти виборців (які голосують нерідко прихильно до їхніх супротивників). Окрім того, панує думка, що вища явка сприяє вищим показникам серед демократів, однак політологи довели, що це не так. Зокрема, автори книжки «Міф про явку: рівень голосування та результати партій на американських виборах» («The Turnout Myth: Voting Rates and Partisan Outcomes in American National Elections», 2020) Дерон Шо та Джон Петрочик, аналізуючи всю історію походів американців на виборчі дільниці, доводять, що жодного впливу на результати якоїсь із партій рівень явки на виборах не має.
Окрім усіх цих викликів, упродовж останніх шести місяців Америкою прокотилася хвиля звільнень. Понад 20 млн американців покинули роботу в другій половині 2021 року. Найголовніше, що вони її не змінили, а саме покинули. І це ще один тренд, який уже впливає на американську економіку та впливатиме на неї надалі. Найстаріша демократія світу входить у період викликів та змін, що не пройде безслідно для решти земної кулі.