Останнім випадком плагіату стала справа президента Угорщини Пала Шмітта. У січні Шмітта звинуватили в плагіаті докторської дисертації. Угорські ЗМІ тоді припустили, що Шмітт скопіював близько 180 з 250 сторінок своєї дисертації під назвою «Аналіз програми Олімпійських ігор сучасності» з дослідження 80-х років, написаного французькою мовою Ніколаєм Георгієвим. Через обурення у суспільстві у зв’язку з підтвердженням плагіату спеціальною комісією наприкінці березня 2012 року Шміт пішов у відставку.
В Австрії жертвами плагіату також стало кілька провідних політиків. Зокрема, представника Австрії в Єврокомісії та комісара ЄС Йоганнеса Гана ще в 2007 році звинуватили у переписуванні багатьох сторінок докторської дисертації з інших книжок. Спеціальна комісія Університету Цюріха тоді не підтвердила випадки плагіату. Втім, у лютому 2011 року депутат від Партії зелених Петер Пілц підняв питання про повторну перевірку дисертації. Наприкінці травня нова комісія опублікувала результати оцінки, виявивши, що плагіат становив 17,2% роботи Гана. Комісар ці звинувачення відкинув, назвавши їх політично вмотивованими.
Самого ж Пілца, який нападав на Гана, також звинуватили, при чому, у двох випадках плагіату. Зокрема, мисливець на плагіат Штефан Вебер звинуватив Пілца у тому, що його дисертація від 1993-го року «Економічне значення впровадження нових ЗМІ в Австрії» є «слово в слово ідентичною» з дослідженням «Економічний вплив нових медіа в Австрії» від 1982-го року, яке Пілц опублікував разом з інформатиком Ханнесом Вертнером. Крім «самоплагіату» Пілцу також закидають «неетичне авторство», оскільки ім’я Вертнера в дисертації Пілца вже не згадувалось. Пілц також відкинув усі звинувачення, зазначаючи, що робота є його власною, а спільне авторство він вказував.
Найбільшу кількість випадків плагіату серед високо посадовців було виявлено в Німеччині. Так, у березні 2011 року через плагіат дисертації, написаної в 2007 році в університеті Байоройта вчене звання та посаду в уряді втратив міністр оборони Карл-Теодор цу Гуттенберг.
В 2011-му році звання доктора позбавили також європосланця від вільної демократичної партії (FDP) Сильвану Кох-Мерін. Їй закидали плагіат 56 з 201 сторінки дисертації 2001-го року про латинський монетарний союз 19-го ст.
Плагіат знайдено й у роботі іншого європосла від партії FDP Йорга Чарцімаркакіса.
А у липні 2011 року у плагіаті звинуватили міністра культури Бернда Альтусманна. Зокрема, Альтусманну закидають, що на 114 сторінках своєї дисертації він 88 разів використав чужі думки без посилання. Розслідування цієї справи все ще триває.
Свій докторський титул через скандал з плагіатом втратив також депутат землі Баден-Вюртемберг Маттіас Прьофрок. Причиною такого кроку Університету Тюбінгена стало те, що Прьофрок скопіював багато інформації з Інтернету, не зазначивши джерела.
Німецькі плагіатори могли б спати спокійно, якщо б не запровадження інтернет-сторінки Vroniplag Wiki, де можна сторінка за сторінкою перевірити будь-яку наукову роботу написану не лише в Німеччині, але і в інших країнах світу. Під приціл для перевірки на совісність потрапило, загалом, уже 2 тисячі наукових робіт.
Крім того, у плагіаті в 2011 році звинуватили і президента Віктора Януковича. Журналістське розслідування виявило, що у книзі Януковича "Opportunity Ukraine", яку презентували у серпні 2011 року, видано не лише чужі ідеї, а скомпільовано цілі абзаци з текстів, які раніше виходили за підписом різних осіб – від опозиціонера Тараса Стецьківа до журналіста В’ячеслава Піховшека та арештованого чиновника Василя Волги. Крім того, книга Януковича містить багаточисельні дослівні передруки інших авторів без жодного посилання на першоджерело.