Громадськість у більшості розвинених країн загалом негативно сприймає перспективу китайської економічної експансії.
Натомість на урядовому рівні до останнього часу підходи були різними: якщо в Європі до неї ставилися загалом толерантно, то у США, Канаді й Австралії апетити компаній з Піднебесної часто гамували.
У 2005 році китайській нафтовій компанії CNOOC не вдалося придбати американську Unocal, у 2009-му китайська Chinalco не змогла купити австралійську гірничу фірму RioTinto.
Причина негативного ставлення до експансії КНР у цих країнах полягає в побоюванні, що контрольовані китайською державою підприємства можуть становити загрозу як економічній, так і політичній безпеці відповідних країн.
Автор відзначає, що останнім часом почали змінювати своє ставлення до перспектив китайської економічної експансії й у Європі. Зокрема, влітку минулого року від уже погоджених інфраструктурних проектів із китайськими компаніями відмовилися в Польщі, а на рівні ЄС ініційовано створення аналогічної американському Комітету з іноземних інвестицій організації. Остання буде покликана обмежити доступ до стратегічних галузей іноземних компаній, на думку низки оглядачів, насамперед китайських і російських.
Тим часом Китай активно розширює свої позиції в Африці, працюючи на вигідних для себе умовах. Якщо в 1980-х його річний товарообіг з африканськими країнами становив близько $10 млрд, то до 2010-го він зріс до $166 млрд, і найближчим часом КНР планує подвоїти цей показник.
При цьому лише за офіційними китайськими даними, в Африці працює понад 550 тис. китайських працівників. «Це спричиняє невдоволення громадян і низки політичних сил, що дедалі зростає», – зазначає автор.
Так, у 2006 році Нігерія анулювала надану китайцям нафтову ліцензію вартістю $2 млрд, у Гвінеї було розірвано угоду про втілення масштабного проекту в алюмінієвій промисловості зі зведення ГЕС, алюмінієвого заводу та розробки родовища бокситів.
Проте китайські компанії, які масово вдаються до врахування особистого інтересу місцевих чиновників, часто добиваються перегляду невигідних для себе рішень, а їхня присутність на африканському ринку і далі швидко зростає.
Китай розгортає експансію й у Латинській Америці. Як і в Африці, китайське просування тут також супроводжувалося міграційними потоками населення.
Крім того, відбувається китайська експансія в Центральній Азії та Росії. Зокрема, за інформацією московських ЗМІ, китайські компанії уже зараз контролюють сотні тисяч гектарів орних земель у РФ. Пекін нарощує свою присутність і в інших пострадянських країнах, зокрема, Білорусі, Україні, Молдові.
Детальніше читайте у статті «Сіючи драконові зуби» у №34 «Українського тижня».