Поки що на електроенергію. На черзі – вода. Що далі – наразі невідомо. Але будьте впевнені: запроваджувати і розподіляти пайки влада Російської держави вміє – така вже традиція. І використовувати цей чинник для контролю за населенням – також.
Отже: у шести регіонах Російської Федерації вже проводиться, а у семи з 1 вересня розпочинається соціальний експеримент. Ідеться про запровадження соціальних стандартів споживання електроенергії, перевищення яких буде оплачуватися за значно вищою за базову ставкою.
А вслід за тим заплановано з 1 липня наступного року поширити практику встановлення енергопайків на всю державу, з певною диференціацією по регіонах; аналогічно буде і з нормуванням води. На думку уряду, це повинно мати наслідком як стимулювання ефективності використання енергії, так і зниження тарифів для тих споживачів, котрі не виходитимуть за межі лімітованого пайками постачання.
Відповідальність за конкретну величину соціальної норми споживання електрики лягатиме на регіональну владу. Єдина обов’язкова умова – у межі норми має потрапити не менше, ніж 70% населення. Орієнтовна середня норма визначена у 90 кВт/год, але вона на практиці може бути і меншою, і більшою. Поки що, втім, незрозуміло, чи йтиметься про одну людину (як це робиться у деяких регіонах), чи про домогосподарство (як це робиться в інших). Радше, в масштабах держави йтиметься про пайок на домогосподарство – бо вже зараз урядові речники говорять, що великі енергопайки не стимулюють споживачів до енергозбереження.
А разом із тим щороку підвищуватимуться, й відчутно, тарифи на енергію та воду, спожиту понад встановлені владою пайки. Мовляв, це буде соціально справедливо – адже, за словами урядовців, ідеться про «податок на багатих енергоспоживачів». Вони здатні платити більше – то нехай і платять.
Декілька журналістів, у тому числі й кореспондент «Московської правди» Нікіта Мітрохін, вирішили не чекати урядових новацій, а провести над собою експеримент уже зараз. Мітрохін вирішив пожити місяць у двокімнатній квартирі бабусі, котра на літо переїхала на дачу. Отож у його розпорядженні виявилася стандартна «хрущовка» у блочній п’ятиповерхівці з не надто великим набором електротехніки. Журналіст відмовився від використання електрочайника, скоротив час використання комп’ютера до чотирьох годин на добу, дивився телевізор не більше, ніж 10 годин на тиждень, поставив енергозберігальні лампи, перейшов з електробритви на станки для гоління, мобільний телефон намагався заряджати на роботі – і все одно наприкінці третього тижня «накрутив» уже 78,6 кВт/год. А це означає, що вкластися ані у запланований по Москві в розмірі 70 кВт/год енергопайок, ані в середні по Росії 90 кВт/год неможливо. І не порятує навіть відмова від комп’ютера та телевізора – адже хитрість нововведення полягає в тому, що в пайок цей входитимуть і поділені на всіх мешканців будинку витрати електроенергії на загальні потреби – ліфти, лампочки в під’їздах та біля них тощо. Добре, у п’ятиповерхівках ліфтів немає, а що робити у більш високих будинках? Ходити пішки на 20-й поверх? А як воно буде взимку чи восени, якщо доведеться через холод у квартирах вмикати обігрівальні пристрої? А якщо квартира обладнана електричною плитою?
Одне слово, навіть у разі, якщо енергопайки у Росії будуть дещо вищими за 90 кВт/год, кондиціонер, електрочайник та обігрівальний радіатор стануть забавками для «багачів». Інакше кажучи, для середнього класу. Того, що найбільш критично налаштований стосовно путінського режиму. А от ті, у кого немає потреб мати комп’ютери чи користатися сучасною побутовою технікою, будуть фінансово заохочені так і залишатися за межами сучасної цивілізації. І саме серед цих людей, за дивним збігом обставин, якнайбільше потенційних путінських виборців…
Крім того, влада отримає ще один важіль для впливу на електорат. Адже у нелояльному регіоні можна знизити норми енергопайка, у лояльному – збільшити, мотивуючи це специфікою економічної ситуації. А після цього кандидати від «партії влади» підуть на вибори під гаслами забезпечення потреб населення у дешевій електроенергії та воді – мовляв, тільки ми здатні на це, голосуйте за нас! І проголосують, бо куди ж подінешся…
Ясна річ, різниця в тарифах за спожиту енергію та воду у межах певних норм може існувати. Є вона і в ряді країн Заходу, і в Україні (150 кВт/годин на міську квартиру без електроплити оплачується за одним тарифом, а все, що понад цю цифру – за іншим). Проте різниця у тарифах не може становити кілька разів. Бо в такому разі йтиметься не про «податок на багатих», а про податок на цивілізацію – он у Середньовічній Європі свого часу запровадили податок на димарі, і це, на думку істориків, істотно загальмувало суспільний розвиток. Утім, може, таке гальмування і є метою російської влади?
Крім того, схоже, що це нововведення є складовою підготовки Кремля до близьких уже часів, коли внаслідок наростання видобутку сланцевого газу ціна на енергоносії у світі впаде, тож Росії доведеться продавати газ і нафту на зовнішньому ринку за куди меншою ціною, а це означає, що доведеться якось компенсувати втрати. За рахунок кого? За рахунок співгромадян, ясна річ, причому «куркулів», себто середнього класу. Хіба це вперше?
…Але яка промовиста назва – енергопайки! Вона засвідчує неорадянську по глибинній суті ментальність і російської влади, і російського населення…