Прокуратура ініціювала перевірку за зверненням ветеранських організацій, які знайшли суперечливі факти в біографії Маслова.
Зокрема, у книзі про ветерана «Конник XX століття» була плутанина в чинах головного героя, який виступав то як майор, то як полковник і кавалер ордена Слави. Такий знак в той час, як Маслов був офіцером, отримували лише солдати і сержанти, що викликало подив у ветеранів.
В інтерв'ю сам Маслов розповідав, як командувач 33-й армією генерал Маслєнніков, захоплений його доблестю, зняв з себе та передав орден Червоної Зірки. Ветерани відзначили, що генерал Маслєнников під час війни командував 39-ю армією, а сам орден не знайшов відображення в обліковій картці Маслова.
Крім того, з'ясувалося, що особистої справи Маслова немає ні в одній зі структур військового відомства.
На запит московської прокуратури Генпрокуратура Білорусі представила копії матеріалів архівної кримінальної справи, згідно з якими в грудні 1945 року Сєргєя Маслова засудили за зраду батьківщині до десяти років позбавлення волі з позбавленням військового звання "лейтенант".
За інформацією наглядового відомства, в 1942 році Маслов проходив службу на Калінінському фронті в складі 11-го кавалерійського корпусу на посаді офіцера зв'язку штабу корпусу і в липні потрапив у полон до німців. На допиті він вказав місцезнаходження групи офіцерів, що знаходяться в лісі, а в згодом добровільно вступив на службу до нацистів та був призначений командиром взводу "східного" учбового полку в Бобруйську.
Потім Маслов служив командиром взводу в каральному батальйоні "Мітте".
З серпня 1943-го до вересня 1944 чоловік перебував у складі карального батальйону в Франції, а у вересні 1944-го потрапив до американців, які видали його в СРСР, де його судив трибунал.
У 1997 році 74-річному чоловікові відмовили в реабілітації на підставі «наявності безперечних доказів його провини».
Однак вже в листопаді 1980 року Одинцовський відділ військового комісаріату Московської області видав Маслову безстрокове посвідчення учасника ВВВ.
Прокуратура заявляє, що видача посвідчень учасника ВВВ особам, що не підлягає реабілітації, прямо заборонена законодавством, що свідчить про необгрунтованість надання Маслову соціальної підтримки.
Протягом 30 років він отримав безліч медалей, серед яких «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр» та «За оборону Москви».
У листопаді 2011 року тогочасний губернатор Підмосков'я Боріс Громов до70-річчям битви під Москвою подарував Маслову ключі від авто «Лада Калина».
В той же час сам ветеран в інтерв’ю російським ЗМІ розповідав, що потрапивши в полон, «дивом встиг позбутися важливого донесення», а німці зберегли йому життя, оскільки поважали радянських кавалеристів. Ветеран акцентував, що перебуваючи в німецькому полоні, він опікувався кіньми та дуже хотів повернутися в СРСР.
Читайте також: Ветерани по-радянськи