Зокрема, комітет передбачив градацію суддів Верховного Суду України на дві групи (сорти): судді, які здійснюють правосуддя (20 суддів), і судді, які не здійснюють правосуддя (решта 29 суддів).
Останні не беруть участь у розгляді справ, що не входять до складу пленуму Верховного суду України і можуть займатися лише аналізом судової практики і вносити пропозиції щодо вдосконалення законодавства та його застосування.
Розподіл суддів на таких, що здійснюють і не здійснюють правосуддя проводиться Вищою кваліфікаційною комісією. При цьому комісія може прийняти рішення щодо конкретного судді ВСУ за його відсутності.
На думку самих суддів, фактично вищезазначеними положеннями передбачається примусове відсторонення суддів ВСУ від виконання функцій суддів найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції, що суперечить Конституції та міжнародно-правовим стандартам у сфері гарантування незалежного й неупередженого правосуддя.
Зокрема, відповідно до пункту 15 Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя, прийнятої на Першій світовій конференції з незалежності правосуддя (Монреаль, 1983), «за винятком системи регулярної зміни (ротації) кадрів, судді не можуть бути переведені з одного суду до іншого чи з однієї посади на іншу без їхньої особистої згоди».
Крім того, підпунктом «b» пункту 16 цього міжнародно-правового документа встановлено, що «судді, незалежно від того, були вони призначені чи обрані, мають гарантований термін перебування на посаді до досягнення ними обов’язкового пенсійного віку або до закінчення терміну їхніх повноважень, де таке заведено».
Аналогічна останній норма міститься також у пункті 12 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року.
У підпункті 3.4 пункту 3 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» (Рада Європи, 1998) передбачено, що «суддя, який обіймає посаду в суді, не може бути призначеним на іншу судову посаду або бути переведеним на будь-яку іншу роботу, навіть якщо це відбувається з підвищенням по службі, без його згоди.
Винятки з цього принципу дозволяються лише у випадках, коли переведення передбачено відповідно до дисциплінарної санкції, внаслідок змін у судовій системі на підставі закону або як тимчасове переведення для зміцнення сусіднього суду. Максимальна тривалість такого переведення суворо обмежується законом».
19 травня 2011 року Верховна Рада прийняла рішення про повернення зазначеного законопроекту на повторне друге читання. Голова Верховного суду Василь Онопенко звернувся з листом до голови Ради Володимира Литвина, в якому просить вжити заходів для недопущення прийняття парламентом перелічених положень, які суперечать Конституції.
Нагадаємо, 7 липня минулого року депутати більшості здійснили судову рефору, прийнявши запропонований президентом Віктором Януковичем закон «Про судоустрій та статус суддів».
Той закон також піддався жорсткій критиці за невідповідність Конституції і введення ручного управління судами, а голова ВСУ Онопенко марно звертався до президента Януковича з проханням накласти вето.
Зазначимо, що «Венеціанська комісія» рекомендує Україні розширити права Верховного Суду.