Інститут Національної Пам’яті Польщі сподівається на продовження співпраці з українськими істориками, незважаючи на зміну керівництва в українському інституті.
За минулі десять років Польща і Україна пройшли чималий шлях до історичного примирення. Найвищий рівень співпраці між Україною та Польщею був налагоджений за часів Президентів України Кучми та Польщі Кваснєвського. Саме з їхнього подання почався діалог істориків, який згодом уможливив, зокрема, відкриття «Цвинтаря орлят» у Львові.
Співпраця істориків поглибилася за каденції президента Ющенка. Цьому сприяло заснування в Україні аналогічного до польського Інституту Національної Пам’яті. Торік його покійний керівник Януш Кортика, що загинув у катастрофі під Смоленськом, ініціював створення нової польсько-української комісії істориків, яка розробила «дорожню карту» співпраці. Крім того, за словами речника польського Інституту Анджея Арсенюка, плідну співпрацю налагоджено і з архівним відділом СБУ.
«Торік українська сторона передала нам надзвичайно цінні документи стосовно Катинської трагедії. А ми, відповідно, передаємо Україні те, що ми маємо у наших архівах. Зараз вже назбиралася велика кількість томів з архівними матеріалами. Особливо тими, що стосуються великого терору і Голодомору в Україні», – розповів Арсенюк.
З ініціативи польського ІНП видано англійською мовою книгу, присвячену Голодомору в Україні у 1930-х роках. Її представлення пройшло у Європарламенті, а також у Лондоні та Парижі. Водночас, за словами Арсенюка, найбільшим тягарем польсько-українських взаємин залишається Волинська трагедія.
Це була драматична історія, ключовий моменти якої – масові вбивства поляків на Волині й на Львівщині. У світлі останніх досліджень польська сторона припускає, що було замордовано щонайменше 100 тисяч мирних осіб. З іншого боку, польський Інститут розширює поле дослідження і на репресії проти українців, насамперед це стосуватиметься двох виселень, зокрема на радянську Україну з перемишльської і саноцької земель, і депортація решти українців на землі північної і західної Польщі у межах «Акції Вісла».
«Волинська різанина досі трактується по-різному українською і польською сторонами. Про цю проблема треба говорити, але ще необхідніше її вивчати, оскільки ця проблема завжди затьмарюватиме українсько-польські відносини, рівно як і справа Степана Бандери», – пояснив Арсенюк.
Між тим в Україні Інститут національної пам’яті днями отримав нового керівника. Замість Ігоря Юхновського його очолив колишній дослідник марксизму-ленінізму, комуніст Валерій Солдатенко.
У Польщі, де ІНП займається, серед іншого, викриттям і люстрацією колишніх комуністичних функціонерів, призначення на посаду члена Компартії важко уявити. Тим більше, що у самій Польщі призначення відбувається за дуже складною процедурою: через публічний конкурс і два голосування в обох палатах парламенту. Тим не менше, представник польського Інституту висловив сподівання на те, що співпраця істориків не зійде нанівець.
