У Відні після піврічної паузи повільно відновлюються переговори щодо іранської атомної програми. Крім Тегерана, у них беруть участь Франція, Німеччина, Росія, Китай, Велика Британія та опосередковано Сполучені Штати, яких представляють європейці. Мета — перезапустити угоду 2015 року, підписану попереднім, поміркованим урядом Ірану. Договір прибирав міжнародні санкції з Тегерана в обмін на його відмову від створення власної ядерної зброї.
«Убивцею угоди з Іраном став попередній американський президент Дональд Трамп, коли у 2018-му він в односторонньому порядку вивів свою державу із Спільного всеосяжного плану дій (Joint Comprehensive Plan of Action, JCPOA) – договору, що жорстко обмежував іранські програми зі збагачення урану в обмін на зупинення санкцій», — пише французький тижневик Le Point. Нині адміністрація Байдена намагається повернутися до переговірного процесу, але впевненості в успіху нових перемовин небагато, бо час втрачено. «Байден готується до найгіршого, — робить висновок французький аналітичний журнал Le Capital. — Американці погрожують новими санкціями та починають працювати над планом Б, на випадок, якщо перемовини проваляться».
Зі свого боку Іран запропонував на розгляд переговірників два нові документи. Перший стосується підстав та умов скасування санкцій, другий — безпосередньо атомної програми. Обидва пропонують передивитися багато з того, про що вже домовилися навесні, перед зупиненням переговорів через червневі президентські вибори в Ірані. Нова влада принесла із собою зміни в зовнішній політиці республіки. Якщо уряд попереднього керівника держави Хассана Рухані виявляв певну гнучкість та готовність до діалогу, то новий лідер, ультраконсерватор Ібрахім Раїсі, непоступливий. Згідно з даними Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), в останні місяці Іран значно активізував свою програму збагачення урану, водночас обмеживши доступ міжнародних інспекторів.
Читайте також: Протистояння Ірану є ключем до миру на Близькому Сході – Помпео
«Переговори загрузли в недовірі та погрозах, — констатує економічна щоденна газета Les Échos. — Схоже, Захід не має важелів, щоб завадити Ірану мати ядерну зброю». Західна преса широко цитує аятолу Абдоллу Джаваді Амолі, який порадив іранським переговірникам: «Треба поважати міжнародні звичаї. Тисніть їм руки, але відразу по тому порахуйте пальці». Делегації скаржаться на важку атмосферу суцільного протистояння. «У п’ятницю, 10 грудня, дипломати розійшлися, констатуючи, що не дійшли згоди», — повідомляє Le Figaro. На саміті G7 у Ліверпулі, що відбувся 11-12 грудня, Іран попередили: нинішні переговори — «останній шанс». Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель висловив свою «занепокоєність» стосовно розвитку атомної програми республіки та побажав, щоб Тегеран відновив свої зобов’язання, узгоджені у квітні. «Американська дипломатія озвучує підозри в тому, що Іран, погодившись на поновлення переговірного процесу, насправді хоче лише виграти час, щоб виготовити власну ядерну бомбу», — повідомляє
Le Figaro. Французький міністр закордонних справ Жан-Ів Ле Дріан заявив: «Є відчуття, що іранці хочуть, щоб [обговорення] тривало якомога довше. Скільки воно триває, стільки в них з’являється можливостей, щоб повернутися до зобов’язань, взятих у межах JCPOA».
«Ще ніколи ризик остаточного розриву не був настільки близьким, як нині, — пише французький часопис Libération. — Песимізм перемагає. Добра новина полягає в тому, що великі гравці (Німеччина, Китай, Франція, Велика Британія та окремо США) демонструють відносну єдність. Погана ж новина полягає в тому, що новий текст, запропонований Тегераном, віддзеркалює бажання забагато отримати щодо зняття санкцій та замало дати щодо врегулювання атомної діяльності, як порівняти з тим, що було передбачено угодою 2015 року».
Розчарування перемовинами висловлюють не лише Париж, Берлін та Лондон, а — дещо несподівано — також китайська делегація. Пекін порадив Тегерану «зменшити кількість поправок до квітневих текстів до кількох чітких пунктів», щоб не опинитися в ситуації, де все доведеться розпочинати з нуля. Позиція Китаю має особливе значення, бо КНР — потужний споживач іранського енергетичного експорту та партнер у балістичній військовій програмі. Нещодавно з усією східною передбачливістю Пекін ухвалив угоду з Тегераном на постачання нафти терміном на 25 років. «Китайці найкраще розуміють іранську владу, Китай потребує Ірану в довготривалій перспективі, — зазначає французьке радіо France Culture. — Політично Пекін надає Тегерану підтримку навіть більшу, ніж Москва. Між двома державами існує стратегічний, а також культурний союз». Китайська делегація на переговорах з Іраном стає чи не останньою надією Заходу. На відміну від британців, французів, німців та навіть американців, китайці мають у своєму розпорядженні реальні важелі тиску на Тегеран. Питання в тому, чи побажають вони ті важелі використовувати та що захочуть отримати навзаєм.
Згідно з інформацією МАГАТЕ, уран в Ірані вже збагачено до безпрецедентного рівня — 60% (17,7 кг у листопаді), тоді як дозволена межа — 3,67%. Міжнародне агентство з атомної енергії б’є на сполох, бо Тегеран перешкоджає роботі інспекторів. «Так званий військовий поріг становить 85%, щоб його досягти, потрібно не так багато часу, — пояснив у розмові з Тижнем фізик-атомник Ніколя Бошан. — Кількість збагаченого урану, що має нині у своєму розпорядженні Іран, подвоїлася за дуже короткий термін — із серпня. Наголошу — за три місяці! Причина політична — це зміна влади та нова безпекова політика ультраконсерваторів. Для бомби ж потрібно лише 25 кг урану, збагаченого до 90%».
Читайте також: Іран пригрозив відновити збагачення урану, якщо ЄС не купуватиме нафту
Проєкт Віденської угоди пропонує Ірану скасувати частину санкцій, що придушують його економіку, в обмін на різке скорочення його атомної програми, яку бажано поставити під суворий контроль ООН. Але якщо шість років тому тодішній іранський уряд довіряв західним партнерам та сподівався в обмін на відкритість та співпрацю завести до своєї економіки потрібні великі інвестиції, Раїсі бачить ситуацію інакше. «Нам потрібно подолати два види розбіжностей, — цитує AFP одного з учасників іранської делегації. — Перший — це розбіжності щодо того, про що треба вести переговори, другий — розбіжності щодо обговорюваних питань». Станом на сьогодні спільні для всіх учасників процесу точки дотику майже відсутні. Недавній вихід Сполучених Штатів з Афганістану та давніший — з атомної угоди з Іраном підірвав довіру на Сході не лише до Вашингтона, а й до цілого західного табору. Рухані на цьому втратив владу, Раїсі квапливо підкладає соломки, щоб не розбити лоба об ті самі граблі.
Позиція Сполучених Штатів впливає на майбутнє переговорів у Відні, мабуть, найбільше. Навіть якщо Байден, на відміну від свого попередника, забажав відновлення перемовин, американська делегація поки що не бере в них повноцінної участі, послуговуючись посередництвом європейців. Іран паралельно з обговоренням атомної угоди пробує гуртувати сусідів на бодай ситуативний спільний захист на випадок імовірної ескалації конфліктів у регіоні. «До Ірану нещодавно приїздив високий керівник Об’єднаних Арабських Еміратів, у Багдаді, попри ворожнечу, що тривала десятки років, відбулися переговори між іранцями та саудитами, — розповідає радіо France Culture. — У Перській затоці вперше намагаються створити щось на кшталт системи регіональної безпеки, якої тут ніколи не існувало. Тим часом Ізраїль бомбардує іранські військові бази в Сирії, іранські дрони атакують американські військові бази».
Росія — учасниця віденських переговорів щодо іранської атомної програми — зайняла очікувальну позицію. Колективний Захід покладає обережні сподівання на те, що справу зможе трохи зрушити з місця Конференція учасників Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що відбудеться в січні. На випадок провалу перемовин з Іраном політичну відповідальність за це не хоче брати на себе ніхто. Як варіант, вони можуть розтягтися в часі на
довгі місяці, фактично тупцюючи на місці. Тегеран нав’язує свій ритм та прагне не поспішати.