У павутинні Газпрому

Економіка
26 Травня 2017, 15:49

Американський аналітичний центр Atlantic Council  провів презентацію доповіді «Кремлівські газові ігри в Європі: Наслідки для політичного керівництва» (The Kremlins Gas Games in Europe: Implications for Policy Makers), підготовленої дослідником фонду «Свободна Росія» та Chatham House Іллею Заславським.

В дослідженні детально розглядаються існуючі та перспективні газотранспортні проекти «Газпрому» і можливі політичні  наслідки їхньої реалізації. Найбільше занепокоєння експертів наразі викликає проект «Північний потік 2», газогін, який повинен з’єднати Росію з Німеччиною через Балтийське море. Наразі в ЄС існує група країн, яку очолює Польща, що виступають проти реалізації цього проекту. Проект називається, таким, що не заслуговує довіри та суперечить цілям ЄС щодо диверсифікації джерел енергії, зменшення залежності від РФ та збереження транзиту через територію України. Поки що на шляху реалізації проекту є низка перешкод.

Читайте також: Польська газова компанія звернулася до Єврокомісії з вимогою оштрафувати російський Ґазпром

Перша – санкції проти Росії з боку ЄС, спрямовані на зупинку російських енергетичних планів. Попри намагання російської сторони доказати необхідність зробити виключення для цього газогону, його подальша доля поки що остаточно не визначена. В березні 2017 року, після значних дебатів, Єврокомісія ухвалила рішення, що вона буде шукати можливість отримання мандату від членів ЄС на проведення переговорів з російською стороною про спеціальний режим для «Північного потоку 2». Однак цей мандат повинен бути схвалений щонайменше двома третинами з 28 країн-членів Євросоюзу, що може відтермінувати початок будівництва, наразі запланований на 2019 рік.

Західним політиками необхідно припинити розглядати «Газпром» як звичайну компанію на ринку. Уникнення політично мотивованих проектів на кшталт «Північного потоку 2» та демонополізація ринку енергоносіїв  повинні стати ключовими у стосунках Європи з Росією в усіх пов’язаних сферах.

Друга причина – політична. Газопровід буде йти в обхід не лише України, а й деяких інших європейських країн, що потенційно може призвести до дестабілізуючих геополітичних наслідків. Відокремлення від поставок газу Україні знову надає можливість РФ впливати на ціноутворення «блакитного палива», і таким чином шантажувати Київ знижками. Крім того, останні дослідження показують, що загальний економічний ефект від проекту може бути негативним для ЄС, адже від його реалізації виграють лише європейські партнери «Газпрому», а більшість країн Європи, в тому числі транзитери з Центральної та Східної частини, а з ними і Україна, зазнають збитків.

Схоже розуміння ситуації є й у американських політиків. США розуміють, що Росія використовує власний природній газ в якості інструменту політичного впливу, перетворюючи його зі звичайного товару на зброю. Тому за словами сенатора від Демократичної партії США  Джоан Шаїн, США не мають жодних причин допомагати РФ в просуванні своїх газотранспортних проектів. Їхня реалізація «дозволить Росії ще більше тиснути на Європейський союз, а особливо на Україну», – зазначила вона.

Разом з тим, надмірна політизованість «Газпрому» є одночасно і його вразливим місцем. Відсутність нормального маркетингового підходу в управлінні лише створює додаткові проблеми підприємству. Плани щодо будівництва «Північного потоку 1 та 2» і Turkstream базувалися на прогнозах щодо значного споживання в Європі і не враховували перехід на відновлювану та альтернативну енергетику, що активно поширюється зараз в ЄС. Крім того, російські аналітики виявилися нездатними передбачити зростання долі скрапленого газу на ринку енергоносіїв. І тепер «Газпром» значно поступився конкурентам з Норвегії та Катару, що стало можливим завдяки відкриттю терміналів в литовській Клайпеді у 2014 році та польському Свіноуйсьце минулого року. Аналогічна ситуація і зі сланцевим газом.

Читайте також: Газпром через відсутність попиту припинив видобуток на одному з найбільших родовищ

За рекомендаціями автора дослідження, західним політиками необхідно припинити розглядати «Газпром» як звичайну компанію на ринку. Уникнення політично мотивованих проектів на кшталт «Північного потоку 2» та демонополізація ринку енергоносіїв  повинні стати ключовими у стосунках з Росією в усіх пов’язаних сферах. Дієвим інструментом боротьби при цьому може стати максимальне поширення даних щодо структури «Газпрому», політичної мотивації його керівників та проектів, а також причетності компанії до провокаційних акцій проти інших країн. Розвідувальні органи США повинні підготувати звіти для європейських партнерів щодо поточного стану розвідувальних операцій та дій організованих злочинних угруповань в сфері енергетики в ЄС та світі. Разом з тим, на думку Заславського, захист суверенітету України та постачання природнього газу до країни не підлягають обговоренню на будь-яких перемовинах між агентствами США та Європи з «Газпромом» або російською стороною.