Український ІТ-сектор є однією з найуспішніших та найперспективніших сфер економіки. 2020-го ІТ-напрямок збагатив державну казну на близько 32 млрд грн податкових надходжень. У звіті української ІТ-асоціації зазначається, що податок, сплачений ІТ-фахівцями, у 3,7 раза перевищує середні показники сплати податків однією людиною по країні.
На думку виконувача обов’язків міністра економіки Павла Кухти, озвучену ним ще у 2019 році, одне робоче місце в ІТ-секторі створює ще понад 11 робочих місць в інших секторах економіки. Хоча ці розрахунки є дуже приблизними, високі зарплати ІТ-фахівців та їхня активна участь в економічному житті країни як споживачів товарів та послуг, покупців нерухомості та автомобілів, клієнтів приватних шкіл та туристичних компаній дає змогу припустити, що ці дані є близькими до реального стану справ.
Хоча 2020 рік був складним для всієї світової економіки, інвестиції в українські ІТ росли. За даними звіту фонду Aventures Capital про український ринок технологічних ІТ-інвестицій, саме 2020-й став рекордним за обсягом вкладень — інвестиції в технологічну сферу виросли до $571 млн. При цьому збільшилися вкладення на ранніх етапах — вчетверо порівняно з 2019 роком, з $44 млн до $161 млн, а кількість угод зросла вшестеро і сягнула 119. Ці дані свідчать про віру в потенціал українського ІТ-сектору. Ще одним позитивним явищем стали випадки поглинання з боку українських гравців ринку: декілька продуктових ІТ-компаній купили менших розробників з метою посилення своєї експертизи та виходу на нові ринки. Три компанії з українськими коренями стали «єдинорогами» — стартапами з оцінкою понад $1 млрд. Серед них платформа для розробників Gitlab, криптовалютна компанія Bitfury та сервіс інтелектуальної перевірки граматики Grammarly.
Читайте також: ІТ-сектор: Прогноз ізсередини
Проте є в цій «перемозі» й певна частка «зради» — значна частина інвестицій припала на компанії з українськими коренями, розташовані у США, що розглядають Україну як майданчик для R&D.
ІТ та список найбагатших
Дещо по-іншому бачаться успіхи українського ІТ-сектору, якщо проаналізувати список найбагатших людей країни за версією Forbes.
З одного боку, найбільша кількість нових учасників рейтингу так чи інакше пов’язана з сектором ІТ, що свідчить про успіхи української технологічної галузі. Водночас лише 10 учасників Forbes–100 версії 2021 року працюють в цьому секторі, ще для трьох ІТ це один із напрямів. Подальше уважніше вивчення цього списку ще більше зменшить частку представників українського ІТ серед бізнес-лідерів. Наприклад, до рейтингу Forbes потрапили троє засновників проєкту Grammarly, який важко назвати українським. Це скоріше проєкт із українськими 
фундаторами, що давно перетворився на успішну американську компанію і Київ — лише одне з міст, де є її офіси (як і в Нью-Йорку та Ванкувері).
Окрім того, у цьому списку є співзасновник проєкту Revolut Владислав Яценко. Revolut — це британський фінтех-стартап, заснований українцем Яценком та росіянином Стронським у Великій Британії, який у травні 2021 року лише почав набирати українську команду, попервах для віддаленої роботи. Тож якщо Яценка ще можна вважати українським мільярдером (яким він став у липні цього року, коли проєкт Revolut оцінили в $33 млрд), хоча він давно мешкає у Великій Британії, то Revolut не є вітчизняним проєктом і, відповідно, інвестиції в нього жодним чином не стосуються нашого ІТ-сектору.
Така сама історія пов’язана з проєктом People.ai, який не раз потрапляв до рейтингів найперспективніших стартапів, що розвивають штучний інтелект. Його засновник, Олег Рогинський, посідає 50-те місце в рейтингу Forbes.
Серед фігурантів рейтингу, які є засновниками та власниками українських ІТ-компаній, можна знайти засновників онлайн-супермаркету Rozetka Владислава та Ірину Чечоткіних (№ 20), засновника GitLab Дмитра Запорожця (№ 23), Олександра Косована, що створив компанію MacPaw (№ 43), Тараса Кицмея (№ 53) та Ярослава Любинця (№ 80), творців українського аутсорсера SoftServe, Катерину Костиреву з Terrasoft (№ 56). Окрім того, до українських ІТ-проєктів можна зарахувати компанію Ajax, виробника систем безпеки. Її засновник Олександр Конотопський посів 28-ме місце в списку Forbes.
У топ-10 рейтингу Forbes немає бізнесменів, які інвестували би в ІТ чи принаймні заявляли про це публічно. Фігурант списку Forbes із відомим інтересом до цього сектору, що має найвищу позицію, — це Степан Черновецький, інвестор у технологічні стартапи та бізнесмен, який нібито контролює сервіс онлайн-відео Megogo (він посідає 13-те місце в рейтингу). Після нього найвища позиція для представників українського ІТ — це 20-те місце подружжя Чечоткіних, хоча їхній проєкт, онлайн-супермаркет та маркетплейс Rozetka, не є виключно ІТ-продуктом: це компанія, що займається онлайн-ритейлом. Тож Дмитро Запорожець із його 23-м місцем у рейтингу Forbes є найуспішнішим українським ІТ-бізнесменом.
Ураховуючи успіхи та темпи зростання українського ІТ-сектору, така ситуація з недостатністю українських інвестицій в галузь видається дивною. Саме тому ми вирішили проаналізувати публічний чи прихований інтерес українських олігархів в ІТ та зрозуміти причини такого стану справ.
Дружби ПОКИ ЩО не вийшло
Українські ІТ є перспективним напрямом, проте вони успішно функціонують поза бізнес-інтересами олігархів. Якщо проаналізувати інвестиції найбагатших людей України, можна відзначити точковий, дещо хаотичний інтерес щодо інвестицій в ІТ-сектор окремих учасників рейтингу Forbes та водночас відсутність системної роботи з цією галуззю економіки.
Деяких підприємців зацікавив розвиток так званих «in-house»-компаній, тобто власних ІТ-підрозділів, що створювали продукти для внутрішнього користування в компаніях, які є основними бізнес-активами цих бізнесменів. До прикладу, у 2018 році група «Метінвест», металургійний холдинг Ріната Ахметова, створила окреме підприємство — ТОВ «Метінвест Діджитал», що «виконуватиме увесь перелік завдань у галузі IT для Групи Метінвест і вестиме роботу з покращення сервісу» (як зазначено в новині на офіційному сайті групи). Наразі експертиза «Метінвест Діджитал», так чи так стосується гірничо-металургійного комплексу та ІТ-рішень для цього сектору економіки. Саме такий внутрішній розвиток власного ІТ-підрозділу та інвестиції в нього свого часу допомогли «Приватбанку» Ігоря Коломойського стати чи не найкращим в Україні з погляду розвитку онлайн- та мобільного банкінгу.
Читайте також: За обрієм. Що буде з наукою в Україні через десять років
Активніше намагався інвестувати в ІТ Віктор Пінчук. Ще 2013-го стало відомо про створення інвестиційною групою EastOne інкубатора стартапів EastLabs, а в 2013 році Пінчук вклав $30 млн в бізнес-інкубатор Rocket Internet, серед інвесторів якого були також фонд росіянина Юрія Мільнера та Лакшмі Міттал. Згодом EastLabs змінив схему роботи через проблеми з бізнес-моделлю. Після 2014 року новин про EastLabs у медіа не було, а його сайт ще відкривається, проте не оновлюється.
Технопарки та інвестиції
Зрозумілішим об’єктом інтересу багатих українців є нерухомість, у тому числі комерційна. Саме тому декілька фігурантів списку Forbes інвестували в технопарки (серед них харківський бізнесмен Олександр Ярославський (№ 9), який почав будівництво бізнес-парку «Еконополіс ХТЗ»
на території Харківського тракторного заводу). В планах інвестора створити багатогалузевий парк з індустріальним, логістичним, освітнім, науковим та іншими кластерами.
Спроби розбудови технопарків були й у Василя Хмельницького (№ 29 в рейтингу Forbes). Перша — призупинений наразі проєкт інноваційного технопарку Bionic Hill, на базі якого був створений ІТ-університет Bionic University, що теж перестав працювати у 2017 році. Того самого року Василь Хмельницький анонсував створення технопарку Unit City та побудову інноваційного парку LvivTech.City у Львові. Загальна сума інвестицій в Unit City перевищить $700–$800 млн. Для цих проєктів Василь Хмельницький виступав інвестором (через благодійний фонд K.Fund) та забудовником (через девелоперську компанію UDP). За задумом засновника, ці проєкти створюються з метою надати ІТ-компаніям необхідну інфраструктуру для роботи та життя. Тут розташуються офіси, конференц-зали, житлові будинки, а також навчальні проєкти для студентів, які хочуть працювати в ІТ. За великим рахунком, ці об’єкти — можливість непогано заробити на ІТ-сфері в знайомий спосіб, інвестуючи в нерухомість. Хоча в планах інвесторів Unit City також створення безкоштовних шкіл програмування та навчальних програм для майбутніх ІТ-фахівців, які планується відкрити і у Львові, і в Києві. А в 2018 році Хмельницький повідомив про плани побудувати аналогічний технопарк у столиці Казахстану.
Читайте також: Стартапи, народжені пандемією
Василь Хмельницький не обмежився інвестиціями лише в дорогу нерухомість для ІТ-сектору. У 2019 році його холдингова компанія UFuture та фірма Insoft Partners створили аутсорсингову компанію InSoft Software. Коментуючи своє рішення виданню AIN, Василь Хмельницький, який незадовго до цієї угоди говорив, що не має активів в ІТ-компаніях, зазначив, що все ж вирішив вкластися в ІТ-аутсорс під враженням від темпів зростання цієї індустрії в Україні. Звідтоді InSoft Software купила декількох невеликих вітчизняних аутсорсерів та об’єднала всі активи під новим брендом ITernal Group. Розмір інвестицій у ці поглинання офіційно не повідомлявся, але за експертною оцінкою, міг перевищити $1,5 млн.
Інвестиції у фінтех та монобанки
Сергія Тігіпка (№ 11), політика, бізнесмена та банкіра, також можна вважати інвестором в українську ІТ-сферу. Річ у тім, що ліцензію його Universal Bank використовує популярна українська платформа інтернет-банкінгу Monobank. Завдяки шаленим темпам зростання мобільний додаток monobank забезпечив банку Тігіпка друге місце за кількістю роздрібних клієнтів та дозволив отримати разом із банком ТАСкомбанк прибуток у розмірі 1 млрд грн у 2020 році. Окрім того, Тігіпко вирішив повторити успіх Monobank та почав розвивати на базі ТАСкомбанк новий фінтех-проєкт izibank, що також працює у форматі необанку (банку без фізичних відділень, де вся комунікація відбувається в режимі онлайн).
До слова про Сергія Тігіпка, можна згадати про компанію TA Ventures, венчурний фонд, яким керує його колишня дружина Вікторія Тігіпко. Цей фонд є активним інвестором у технологічні проєкти: з серпня 2010 року він проінвестував близько 160 стартапів на загальну суму понад €60 млн.
Черновецький and Ko: FoodTech, лікарі та дрони
Одним із найактивніших інвесторів у технології можна назвати Степана Черновецького. Створена у 2012 році Chernovetskyi Investment Group (CIG) є активним інвестором у різні сектори економіки, серед яких важливе місце посідає ІТ-сфера. До прикладу, CIG інвестував у популярний 
сервіс доставки продуктів Zakaz.ua ще у 2014 році. Окрім того, компанія вкладала кошти в сервіс доставки їжі з ресторанів Eda.ua, foodtech-компанії Індії (InnerChef) та Об’єднаних Арабських Еміратів (OneKitchen), розробника дронів Kray Technologies, рекомендаційний сервіс Softcube, платформу для автобусних перевезень Busfor.ua, сервіс пошуку лікарів Doc.ua (у 2019 році було продано іншому власнику). Ще у 2014 році на базі CIG було створено бізнес-акселератор для ІТ-проєктів CIG Digital.
Багато джерел (серед яких і Forbes) пов’язують Степана Черновецького з стримінговим проєктом Megogo і називають його серед тих, хто контролює цей проєкт. Утім, пошук за відкритими даними у державних реєстрах компаній, їхніх власників та бенефіціарів не допідтвердив нам цей факт.
Причини обережності
Обережне ставлення до інвестицій в ІТ-сектор з боку найбагатших людей країни та олігархів не викликає сумнівів. Їхнє існування в паралельних просторах за останні 10 років пояснюється цілою низкою об’єктивних причин та суб’єктивних факторів.
Незважаючи на шалені темпи зростання українських та світових ІТ, на які майже не вплинули коронавірус та локдауни (навіть навпаки, вони дали поштовх цьому сектору економіки), ІТ-бізнес — це складний висококонкурентний напрямок, де навряд чи можна отримати велику віддачу за короткий час. Галузь вимагає постійного розвитку та швидкої реакції на зміну світового ландшафту, в тому числі реакції на трансформації та розвиток технологій. Окрім того, ІТ-фахівці — це висококласні спеціалісти, які здебільшого володіють англійською мовою, можуть працювати практично з будь-якої точки світу, легкі на підйом і готові змінювати місце роботи та проживання. Демпінг заробітних плат тут якщо не зовсім неможливий, то значно ускладнений самими умовами існування сектору. На відміну від умовних шахтарів, прив’язаних до свого робочого місця географічно та обмежених у виборі роботодавця, ІТ-розробник може й буде змінювати компанію, місто та навіть країну. Тож за умови існування інших прибуткових та зрозуміліших із огляду на звичку, ментальність та навіть вік українських багатіїв секторів економіки, вітчизняний ІТ-сектор і далі перебуває поза орбітою інтересів українського олігархату та найбагатших людей країни.
Водночас аналіз інвестицій та бізнес-інтересів фігурантів списку Forbes, принаймні верхньої його частини, дає змогу припустити, що ситуація з часом змінюватиметься. Українські бізнесмени придивляються до ІТ-сектору, більш чи менш обережно намагаються інвестувати в окремі компанії або купувати цікаві активи. Навряд чи варто очікувати, що українські олігархи будуть зацікавлені в поглинанні умовних SoftServe чи EPAM (найбільших аутсорсингових ІТ-компаній), але створення інвестиційних структур для вкладання в перспективні проєкти — це дуже реалістичний сценарій розвитку подій.
Окрім того, поява в списку Forbes-100 засновників успішних українських ІТ-компаній є додатковим позитивним моментом, який є ознакою поступового перетворення української економіки з експортера ІТ-послуг на батьківщину успішних високотехнологічних проєктів.