«…сучасне мистецтво, говорила вона, нишком підштовхуючи подружку коліном, повинне нести позитив, тобто кликати людей у космос, тому що тільки романтика невідкритих планет, тільки прагнення людини в невідоме, тільки той фронтир, на якому реалізуються кращі властивості людської натури…»
З роману «Пандем» М. і С. Дяченки
Ми живемо зараз на планеті Саракш, описаній братами Струґацкімі. Це похмура планета, там сонця не видно, режим тоталітарний, ядерна війна, промивання мізків за допомогою спеціальних веж-випромінювачів… Але головне – на планеті Саракш немає уявлення про космос. Немає навіть твердого купола над головами: на переконання жителів цієї планети, вони живуть на внутрішній поверхні величезного міхура головами до центру. Замкнений світ.
От і ми так само. З нашими земними проблемами про далекий космос забули, а ближній перетворився на утилітарний простір для комерційних супутників та їхніх уламків. Ні, є, звісно, люди, які дивляться в небо, але їх мало. Прикро. Тому що погляд на зірки робить людину – і людство – кращими.
Почалася фантастика – почались уявні польоти в космос. Космонавти знаходили на чужих планетах друзів і чудовиськ, усілякі тоталітарні суспільства, знайшли навіть мислячу планету-океан. Читаючи фантастику, люди дивляться в космос, як у дзеркало. А що там чекає нас насправді?
Невимовно цікаво глянути на інше життя. Переконатися, що воно є. Що ми не самотні у Всесвіті, що наша Земля не мутант зі світу безжиттєвих планет, не випадкова примха нескінченного випадку або Бога.
Ми, звичайно, знаємо – космос усередині нас також невичерпний. Таємниці печінки, кровоносних судин, підсвідомості «Я» або соціальної психології разючо цікаві. Ми практично нічого не знаємо про глибини океану або розплавлений центр Землі, яку щодня випробовуємо ногами. Але чому, задерши голову, ми відчуваємо побожний шок від споглядання міріадів зірок? Що за дивний заклик міститься в тому невідомому, що приховано в далеких галактиках?
Може бути, музика цих сфер, нечутна нашій свідомості, але тривожить душу – може, вона подарунок кожному з нас на день народження?
Ми безпорадні перед обличчям смерті. Але в нас є Космос.