Найпомітнішою хибою виборів став підрахунок бюлетенів. Традиційно вже лунають голоси, що зі встановленням результатів зволікають, аби протягти до місцевих рад «своїх», «лояльних», «угодних» абощо. Розгорілася боротьба за призначення-непризначення другого туру виборів в окремих містах, і, треба визнати, з перемінним успіхом. В умовній опозиції нинішній владі прямо говорять про фальсифікації на користь провладної партії за допомогою «уточнених» протоколів.
Схема, відверто сказати, стара як світ, а широкому загалу вона стала відома після голосування за Раду VII скликання, коли деякі окружні виборчі комісії доуточнювалися настільки, що з допомогою силовиків «загубили» кілька десятків тисяч виборців. А тепер, окрім цього, владі закидають і підміну мішків із бюлетенями, і фальшування результатів спільно з міліцією. Втім, не можна однозначно й упевнено стверджувати, що нинішній підрахунок виявився бруднішим за всі попередні.
У найбільшій фракції Ради визнають: так, на окремих дільницях є факти фальсифікацій. Утім, вони не мають масового характеру й не є основною причиною затяжного підрахунку. Водночас, нагадують депутати, на всіх українських виборах результати встановлювали в останній день відведеного законом терміну, а в 2010-му, на президентських, узагалі голоси рахували два тижні. Під час загальнонаціонального волевиявлення було простіше: коли окружна комісія приймала протоколи дільниць, то була зобов’язана вносити результати до електронної системи. Тож можна було спостерігати, як 90 із чимось відсотків протоколів опрацьовували в перші кілька днів, а потім один, якщо не десяті відсотка, рахували до останнього. Нині ж, на місцевих виборах, закон не зобов’язує комісії вдаватися до таких процедур.
Читайте також: Олігархи знову поділили Україну
Якщо ж так уже зосереджуватися на фальсифікаціях, то варто зауважити, що в усіх комісіях є представники парламентських фракцій. І окрім БПП там представлені і «Батьківщина», і РПЛ, і «Самопоміч». Відповідно за умови масових підтасовок результатів можна було б спостерігати велику кількість повідомлень про такі порушення. Втім, нині масово лунають лише заяви про довгий підрахунок голосів. У БПП також визнають, що наразі справді є окремі проблеми і з самим законом про місцеві вибори, і з підготовкою кадрів. Рівень останніх оцінюють як «низький». Принаймні можна говорити, що якість членів комісій порівняно з попередніми виборами значно «просіла». Тут, певно, можна і звинувачувати партії, які делегували своїх представників, але не надто переймалися їх навчанням, і нарікати на терміни, відведені на організацію та збір комісій.
Щоправда, провладні депутати наголошують: у більшості округів комісії встигли у відведені законом строки. Переважну частину обласних і міських рад порахували й оголосили у 10-денний термін, мерів — за п’ять днів.
Між тим у час міжвибір’я фракції Ради дещо принишкли. Попри обіцянки УКРОПу влаштувати генпрокурору Вікторові Шокіну тотальну обструкцію у вівторок за арешт лідера партії та голови політради Геннадія Корбана, початок сесійного тижня видався аж підозріло спокійним. Поки колишньому кандидатові в мери Києва намагалися обрати запобіжний захід аж у Чернігові (щоправда, безуспішно, після чого повернули його до столиці), під будівлею парламенту намагалися організувати протестний мітинг із плакатами й транспарантами «Свободу Корбану». Сюди ж зі своїми наметами підтягнувся не надто вдало розпіарений «тарифний Майдан» Олега Ляшка та протестувальники з-під Національного банку. Попри це, лідери УКРОПу на чолі з Борисом Філатовим, певно, одним із найближчих соратників Корбана, спокійно дефілювали кулуарами Ради.
Здається, імпровізовані Майдани залишаються таким собі тлом для депутатського невдоволення, мовляв, подивіться, за нами народ. У самій же Раді ані бійок, ані блокувань, ані демаршів, отже, шанси домовитися з Банковою є, недоопозиціонери, схоже, це чудово розуміють і розраховують саме на це.
Читайте також: Хай живе стабільність!
Якщо в депутатів із різних таборів оцінка місцевих виборів різниться, то щодо долі ЦВК думки так чи інакше збігаються: після виборів Охендовського і Ко треба міняти. Адже термін повноважень Центрвиборчкому сплив ще 1 червня 2014-го. Якщо ще торік розглядали варіанти його заміни перед парламентськими або й після парламентських виборів, то нині говорять про завершення другого туру місцевих. Противників такого рішення начебто вже й немає. Утім, опозиційні до БПП депутати побоюються, що питання заміни складу Центральної виборчої комісії наштовхнеться на банальну недієздатність Ради вирішувати кадрові питання. Та й нинішній склад ЦВК, натякають деякі парламентарії, вигідний президентові. Адже на більшість членів комісії є прямі важелі впливу: вони перебувають у підвішеному стані, а на частину з них узагалі можуть бути задокументовані злочини. Чи буде таким самим «слухняним» новий склад комісії, зауважують в опозиції, поки що не відомо. Відтак у Порошенка, переконані деякі депутати, немає бажання пришвидшувати процес заміни ЦВК.
Хоча звільнення нинішнього складу Центральної виборчої комісії було б логічним після зриву голосування в Маріуполі, а надто після спроби безпосередньо вплинути на результати виборів у Павлограді.
Наразі ж питання в тому, коли саме очікувати заміни ЦВК. У коаліції зауважують, що нинішньому складу Центрвиборчкому варто дати завершити другий тур виборів і підготувати фінансову звітність та звітність за вибори загалом. Впоратися вони мають до кінця листопада. Таким чином, у грудні цілком реальним є винесення питання щодо зміни членів ЦВК до сесійної зали на обговорення.
Читайте також: Донбас. Без принципових змін
Голоси будуть, переконують у БПП. Хоча закон і не зобов’язує президента дотримуватися квот, він повинен лише проводити консультації, Порошенко, на переконання депутатів, за негласною традицією спробує врахувати інтереси всіх фракцій, щоб дістати згоду на таке рішення.
Проміжний результат такий: серйозного перегляду підсумків виборів 25 жовтня не буде, другі тури відбудуться навіть там, де цього не дуже хотіли б олігархи (зокрема, в ахметівському Павлограді), у деяких містах незалежні кандидати й демократичні партії якщо не перемогли, то істотно посунули «старих господарників» (нові мери Глухова й Конотопа, успіх «Самопомочі» на Сході тощо), а ЦВК у нинішньому складі не доживе до наступних чергових чи позачергових виборів.