Мітинг-реквієм «І мертвим і живим і ненародженим…» проводиться щорічно з 1994 року, відколи на цьому місці постав перший в Україні пам’ятник жертвам Чорнобильської трагедії. Проводиться за схожим сценарієм, за участю одних і тих же людей, зі зміною хіба що офіційних осіб. Переконатися в цьому можна проглянувши світлини попередніх заходів.
Цього року, окрім «господарів» пам’ятника чорнобильців на поминальні урочистості завітали некоронований мер столиці Олександр Попов, голова святошинської РДА Сергій Рюмшин, поет Борис Олійник, екс-прем’єр-міністр Валерій Пустовойтенко і кілька невпізнаваних народних депутатів України. Згідно сценарію, акція мала тривати рівно годину і організатори чітко вписалися в відведений термін. «Ровно час», сказала Попову якась відповідальна жінка коли все закінчилось. «Как і обесчали.» Майже мер Попов тільки вдячно посміхнувся.
Анонсованих представників Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, посольств і консульств, серед присутніх помічено не було. В них були справи важливіші. Як не як, сам патріарх Кіріл Гундяєв завітав в Україну на сумний ювілей. Їхню відсутність компенсувала велика кількість учнів та студентів, а також родичів загиблих ліквідаторів. Схоже, ніхто і не сумував, що високих достойників було так мало. Прийшли ж не на президента чи прем’єра дивитись, а померлих пом’янути.
В ритуалі, як і зазвичай, були задіяні: рота почесного караулу, військовий оркестр та салютна група, військової комендатури міста Києва. Солдати клали вінки, салютували, а учні випустили в небо голубів. Поки чиновники виголошували промови, жаліли чорнобильців і билися в груди, обіцяючи скрасити їх невеселе життя своєю підтримкою та допомогою, самі чорнобильці, сидячи на візках тільки сумно хитали головами.
Втім, цьогорічна акція була все-таки особливою. Нарешті закінчили спорудження цілого меморіального комплексу «Пам’ятник жертвам Чорнобильської трагедії» і відкрили меморіальну алею Пам’яті «Героїв Чорнобиля» встановивши сім погрудь пожежників – ліквідаторів Героїв України та Радянського Союзу Володимира Тишури, Миколи Тітенока, Василя Ігнатенка, Миколи Ващука, Віктора Кібенка, Володимира Правика і Леоніда Телятникова – а також кілька меморіальних плит iз чорного граніту на яких вибито імена всіх загиблих унаслідок аварії до 2010 року. Поряд з меморіалом встановили 15 щогл з прапорами колишніх 15 республік Радянського Союзу, громадяни яких допомагали Україні боротися з лихом і висадили 27 сріблястих поліських ялинок, що символізуюсь 25 областей, Київ та Севастополь.
Після офіційної частини мітингу слово дали представникам УПЦ МП. Один з батюшок відзначив, що його церква завжди була зі своїм народом і завжди допомагала боротися з наслідками чорнобильської катастрофи та продовжуватиме робити це далі. Як саме, батюшка не уточнив, а чорнобильці лише знову мовчки хитали головами. Вони ж бо добре знають, що мав на увазі святий отець. Подейкують, збудована за кошти жертводавців і самих чорнобильців церква Феодосія Чернігівського, що входить в меморіальний комплекс «Пам’ятник жертвам Чорнобильської трагедії» не так давно стала епіцентром конфлікту між ліквідаторами і отцем парохом. Причина класична – майнові претензії церкви на те що їй не належить.
На завершення, як і годиться, відправили панахиду. Для свого народу, свої панотці, поминали своїх жертв страшної катастрофи чужинською мовою…