Яскраво-синя будівля на проспекті Перемоги, неподалік від метро «Житомирська» та автостанції «Дачна», не може не привертати до себе уваги. Не тільки через колір, але й через ореол загадковості, що огортає цей дещо обшарпаний будиночок. На скляних дверях миготить і переливається яскравими вогниками напис «Открыто». Втім, жодної вивіски немає, тож що саме тут «открыто» відразу й не зрозумієш. Ясно тільки, що всередині відвідувачам знадобляться гроші – інакше на двері не ліпили б численні пропозиції взяти «кредит без справки о доходах, без поручителей!» невідомо у кого чи навіть «кредити на бажання» у відомому банку.
Це, звісно ж, гральний заклад. Є у ньому не тільки комп'ютери, влаштувавшись за якими можна пограти у заборонені в Україні азартні ігри на закордонних серверах, але й класичні автомати. Їх, щоправда, сором'язливо ховають за червоною фіранкою, якою від зайвих очей «відгородили» половину приміщення. Однак автомати працюють. Бажаючих пограти не бракує.
«Вчора там було 17 відвідувачів», – розповідають хлопці, що збираються неподалік. Вони вже приходили аби «пограти» та перевірити чи функціонує заклад, про існування якого давно повідоміли правоохоронців. Останні ніяк не відреагували. Сьогодні ж активісти приїхали аби в черговий раз виконати функцію держави: домогтися вилучення автоматів та закриття забороненого закладу.
Розбійники
Трощити автомати цього разу ніхто не збирається. «Все буде цивілізовано», – обіцяє один з активістів, відомий громадський діяч Олесь Вахній.
Читайте також: І знову гра. В Україні відроджується заборонений бізнес
Активісти досі переконані, що трощити автомати доцільно: тоді вони вже не працюватимуть деінде. Але раптова толерантність має просте пояснення: це кримінальна справа проти активістів за одну з минулих акцій проти грального бізнесу. Дії громадян позбавлені «кормушки» правоохоронці трактують як розбійний напад та хуліганство. Олесю Вахнію «шиють» ще й грабіж – у когось з працівників нелегального салону під час його захоплення нібито зник мобільний телефон.
Після цього у помешканні активіста без жодних санкцій провели обшук – приїхавши о сьомій ранку вилучили одяг та кілька старих несправних телефонів. А згодом навіть долучили до протоколу обшуку речі, які пану Вахнію, за його словами, не належать – ще один мобільний телефон та набій.
З цього приводу Олесь Вахній звернувся з листом до міністра МВС. Втім, письмову відповідь дістав від несподіванного «заступника» міністра – начальника Святошинського РУ ГУМВС пана Гладика. Незаконний обшук та одночасне «запрошення» до Святошинського райвідділу аби поговорити «не на протокол» (до розмови справа не дійшла – активіст вистрибнув з міліцейської автівки на трасі та втік) начальник вважає «обставинами», які «свого підтвердження не знайшли». Щоправда, знайшлись підтвердження цьому у слідчої, що працює над справою – зокрема, вона підтверджує відсутність санкцій на обшук.
Повний контроль
Розслідування триває, але діяльності «розбійники” не припиняють. «Гральні автомати – це борги, самогубства, – пояснюють вони причини свого завзяття. – До того ж, це заборонено…»
Кілька хлопців з крихітною камерою прямують «пограти» – аби мати документальне підтвердження діяльності закладу. Інші викликають міліцію, а потім – теж йдуть до салону. Дуже важливо, пояснюють дорогою вони, швидко взяти ситуацію під повний контроль. У працівників не має бути можливості вимкнути гральні автомати (наприклад, знеструмивши їх), а потім переконувати міліцію, що «машини» тут лише стояли.
Не менш важливо й не дати втекти працівникам. Цього разу, щоправда, одна з жінок все ж таки встигає це зробити. Дві інші працівниці – жінки без верхнього одягу, речі яких доволі «по-домашньому» розкладені біля головного комп'ютера та у підсобці – стверджують, що до закладу «просто зайшли». І навіть не пограти, а до подруги. От тільки подруга десь поділась. Зателефонувати їй чи сказати, як звуть господарку, жінки відмовляються. «Тут навіть камери…», – розгублено шепотить одна з них у телефон.
За півгодини у приміщенні з'являються правоохоронці. Зрозумівши ситуацію вони, у свою чергу, викликають на місце слідчу групу та наполегливо просять працівниць закладу теж дочекатись слідчих. Залишається тільки чекати й активістам.
Журналісти тим часом знаходять дрібні паперові гроші та з ентузіазмом перевіряють чи працюють автомати. Працюють вони справно. Щоправда, виграти не вдається.
«Ой, – лякається, зазирнувши всередину й побачивши натовп та міліцію, черговий відвідувач. – Іншим разом зайду…»
Минає ще близько 40 хвилин, й на місце прибувають слідчі. Вони переписують дані однієї з працівниць, відпустивши другу. Далі справа проста: зробивши опис, вилучити автомати та відправити їх на експертизу. Саме вона встановить що це: загадкові нешкідливі «лотомати», які завдяки небайдужим громадянам вже якось знайшли в іншому гральному закладі, автомати музичні чи то, може, машини часу, які переносять нас у роки, коли гральний бізнес в Україні ще не заборонили.
«Ні, ні, ми не знали про цю точку!», – божиться тим часом на телекамеру представниця Святошинського райвідділу. «Безкоштовне кіно…», – зітхає її колега у кутку.