Чотири місяці тому київська екскурсоводка Алла Бондаренко побачила старовинні підмурки в садибі № 3 по вулиці Івана Мазепи в Києві. На ділянці забудовники розбирали будівлю кінця ХІХ століття, щоб на її місці спорудити нову.
Незабаром дослідник історії забудови Києва Антон Короб припустив, що ці залишки належать втраченому київському палацу Кирила Розумовського. Після обстежень залишків мурувань у садибі ця гіпотеза підтвердилася: під руїнами будівлі ХІХ століття дійсно збереглися фундаменти та підвали київського маєтку Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 1930-х роках вважали втраченою. Про те, що так званий Інженерний двір Київської фортеці був збудований частково на місці колишнього маєтку Розумовського, історики знали. Але донедавна вважалося, що від самого маєтку нічого не лишилось, окрім перебудованого флігеля.
Це дуже рідкісна знахідка, адже в Києві, окрім церков XVIII століття, є лише три цивільні будинки на Подолі, збудовані до пожежі 1811 року.
Тимур Бобровський – археолог, який з березня опікується долею розкопу і підготував документи, щоб археологічні залишки отримали пам’яткоохоронний статус. Він зазначає, що спільними зусиллями, до яких доєдналися археолог Іван Зоценко, член науково-методичної ради Мінкульту Іван Биков та Центр консервації предметів археології, вдалося обґрунтувати цінність знахідки та зареєструвати її як об’єкт культурної спадщини.
Проте цьому передувала звична інертність чиновників. «Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об’єкту не надав», — зауважив Бобровський, публікуючи історичну довідку об’єкта.
Нарешті 17 липня 2024 року Департамент охорони культурної спадщини КМДА видав наказ про внесення «Фундаментів палацу Кирила Розумовського» до Переліку об’єктів культурної спадщини. Тепер Департамент, згідно чинного порядку обліку, має до 17 серпня передати облікову документацію з супровідними документами до Міністерство культури та інформаційної політики України, яке до 17 вересня мусить прийняти рішення щодо внесення об’єкта до Державного реєстру пам’яток.
«Ми зробили для цього все необхідне. Сподіваюся, чиновники також діятимуть належним чином. Фундаменти палацу Кирила Розумовського мають бути пам’яткою!» — прокоментував Тимур Бобровський.
Нині тривають археологічні розкопки. А паралельно дослідники з’ясовують історію будівлі, з якою ці підмурки пов’язані.
Кирило Розумовський
Після ліквідації Гетьманщини Кирило Розумовський не мав права мешкати в Україні, тож подорожував Європою. Повернувся в 1776 році, отримавши дозвіл оселитися на Батьківщині, і почав розбудовувати маєтки в різних містах України, закладаючи там принципи європейського господарювання. Одним із таких маєтків став київський — на Печерську, — де колишній гетьман збудував з дубових брусів на цегляному фундаменті ошатний будинок. Сам Розумовський бував у ньому нечасто, переважно зимував взимку.
У 1787 чи 1788 році, коли тривала чергова російсько-турецька війна, шлях російської армії проходив через Київ. Розумовського відвідав комендант київської фортеці з вимогою надати його київський палац для постою військових. Розумовський у відповідь наказав робітникам терміново розібрати палац та вивезти його до яготинського маєтку.
Незабаром після інциденту Розумовський подарував свій київський маєток українському меценату Дмитру Трощинському, який у 1790-х роках звів на тому місці інший палац і здав в оренду київському губернатору. А київський будинок Розумовського, вивезений до Яготина, склав основу великого палацового ансамблю, що простояв до 1870-х років.
На ділянці по вулиці Мазепи, 3, ТОВ «СОБІ» планувало поставити комерційну будівлю замість старої занедбаної споруди ХІХ століття, нині будівництво застигло. Власники зацікавлені в збереженні пам’ятки, тому заплановане коригування проєкту.
«На жаль, розкопувати сам підвал вглиб археологам сенсу вже немає. Всередині будівельники трішки похазяйнували і культурний шар знищено. Але у нас є оці відгалуження, їх можна розібрати і дослідити. Хоч вони й перерізані фундаментом будинку ХХ століття. І ще є культурний шар, який межує ззовні з цими фундаментами. В ньому можуть зберігатися речі, пов’язані з побутом цього палацу або пов’язані з пізнішим періодом (а то й більш раннім)», — коментує Тимур Бобровський план подальших досліджень.