«Правничі процедури відбуваються своєю чергою, але сподіватися на справедливість російського суду не варто, — казав, перебуваючи в Парижі, Марк Фєйґін, адвокат Романа Сущенка. — Романа вдасться звільнити, якщо цього захоче одна конкретна людина — господар Кремля. Отже, треба все робити для того, щоб Путіну стало невигідно, небажано, нецікаво утримувати Сущенка за ґратами».
Ця розмова під час зустрічі з Комітетом підтримки Романа Сущенка відбулася минулої осені. Приголомшені недоброю новиною, колеги, друзі, французькі знайомі Романа шукали бодай якісь механізми впливу на ситуацію. Приклад Надії Савченко не так надихав своєю успішністю, як, навпаки, спонукав недовірливих зарубіжних українців до обережних сумнівів. Франція поринула в період президентських та парламентських виборів. Той факт, що Олланд вирішив не переобиратися на другий термін, спочатку породив надію, що французький президент, вільний від електорального контексту, у свої останні місяці при владі зможе собі дозволити жорсткі інтонації в діалозі з Путіним.
А що він втратив би? Роман шість років працював у Парижі з офіційною акредитацією Міністерства закордонних справ… Але дива не сталося.
За цей рік на підтримку українського журналіста висловилися сотні, якщо не тисячі правозахисників, політиків, колег-журналістів з усього світу. Всі можливі політичні та правові механізми запущено. Роман Сущенко фігурує в усіх українських та численних міжнародних списках політв’язнів, яких Москва незаконно позбавила волі та утримує на своїй території. Але, на жаль, суто правничі шляхи звільнення невинної людини з російського полону не працюють. «Сущенка може врятувати лише обмін», — кажуть представники українських силових структур. Очевидно, на сьогодні Київ ще не зміг запропонувати Кремлю достатньо цікавої кандидатури. Роман тим часом читає книжки, практикує, як він сам каже, «стриманий оптимізм» і малює неймовірно гарні картини, послуговуючись кульковими ручками та лушпинням цибулі. «Я навчився вірити в те, що все мине, настане день «Д», двері відчиняться і я зроблю крок назовні», — пояснив він в інтерв’ю своєму колезі з Укрінформу.
Романа Сущенка заманили в пастку, яку йому, як розповів Тижню адвокат журналіста, готували заздалегідь. Він приїхав до Москви на запрошення брата в останні дні вересня минулого року. Давній знайомий запросив його на зустріч, під час якої Романа й викрали. «Його просто вихопили з машини, мішок на голову — і все», — пізніше розповіла українській редакції DW дружина журналіста Анжела.
У поліцейському ізоляторі на Романа зовсім випадково натрапила російська правозахисниця Зоя Свєтова, яка звернула увагу на незвично засмаглого чоловіка в юрбі заарештованих. Новина шокувала, у неї не хотілося вірити. Ще важче було і є усвідомлювати, що загальноприйняті демократичні механізми в справах Романа Сущенка, Олега Сенцова, Миколи Карпюка, Олександра Кольченка, Валентина Виговського, Володимира Балуха, Миколи Семени та інших українців, яких незаконно ув’язнено в Росії, практично не працюють. Консули, дипломати, адвокати, рідні, друзі, колеги, громадськість, безперечно, стараються: домагаються права на побачення, передають листи, приходять на судові розгляди, організовують демонстрації протесту, акції підтримки, інформаційні кампанії, флешмоби… Але якщо казати про звільнення, то сподіватися залишається або на сильних світу цього, або на диво.
Дружині Романа Сущенка Анжелі вдалося обмінятися листами з дружиною нового французького президента Емманюеля Макрона. Президент України розповів днями на одній із прес-конференцій, що Бріжитт Макрон особисто в листі звернулася до Путіна з клопотанням про звільнення Романа. «Я сподіваюся, що до кінця року ми матимемо позитивні новини», — заявив Петро Порошенко й додав, що особисто він під час зустрічі з Макроном також попросив посприяти виходу на волю українського журналіста.
Читайте також: Міжнародна та Європейська федерації журналістів закликали РФ звільнити Сущенка
Яким пеклом став минулий рік для Юлії та Максима, дружини й дітей Романа, знають лише вони та ще батьки політв’язня, що чекають на сина в Черкасах. «Довгі місяці боротьби, стрес, безсонні ночі, — написала на свій сторінці у Facebook донька Романа, також журналістка Укрінформу. — Та найважче зовсім не це. Наша опора, захисник і глава родини перебуває в кігтях Кремля! І потрібно зробити все можливе й не тільки, щоб повернути його додому!»
Які плани виношує господар Кремля стосовно паризького кореспондента Укрінформу Романа Сущенка, напевне, і сам Бог не відає. Білокам’яна мовчить, ховаючись за сфабрикованими звинуваченнями. Рідні чекають. Світова дипломатія пересвідчується, наскільки куцим є насправді потенціал переговорів із тираном. Але день «Д» настане! Лише невідомо, коли саме. У це не можна не вірити.