З обранням Франсуа Олланда на посаду французького президента серед європейських лідерів з’явився ще один противник скорочення витрат. Під час передвиборчої кампанії Олланд дав зрозуміти, що хоче послабити жорсткі заходи економії, щоб стимулювати економіку. Безпосередньо після своєї інавгурації 15 травня він планує розіслати головам держав ЄС меморандум з уявленнями Франції про майбутню фіскальну політику ЄС.
Італійський прем’єр-міністр Маріо Монті також виступає проти політики економії. Після обрання Олланда він запропонував створити «більш ефективний та зорієнтований на зростання союз». Міністр економіки Коррадо Пассера у свою чергу запропонував збільшення інвестицій в інфраструктуру та технології. А ліва Демократична партія, яка підтримує уряд Монті, запропонувала перенести вирішення фіскального пакту.
Директор Міжнародного Валютного Фонду Крістін Лагард нещодавно виступила з промовою в Університеті Цюріха щодо питань економічної політики.
«Коли зростання є гіршим, ніж очікувалось, країни, які перебувають у кризі повинні дотримуватись оголошених фіскальних заходів, а не приділяти занадто багато уваги визначенню нових фінансових цілей», – зазначила Лагард. У перекладі це означає, що обтяжена боргами країни не повинні і далі загострювати заходи економії, щоб досягти бюджетних цілей.
«Ми знаємо, що економія сповільнює зростання, і цей ефект збільшується особливо в період економічного спаду», – зазначила вона, додавши, що вирішальним є поєднання скорочення витрат та підвищення доходів.
Глава Коаліції радикальних лівих сил, яка перемогла на виборах у Греції та яка може спробувати сформувати новий уряд, Алексіс Тсіпрас, також відкидає політику економії нинішнього уряду. За його словами, населення більше не може нести тягар економії, яка зробила тисячі греків безробітними та бідними. Тому на виборах греки і голосували за противників економії.
Економісти також все більш критично розглядають економію в якості засобу від боргової кризи. Нобелівські лауреати Джозеф Стігліц та Пол Кругман вже давно попереджають про негативні наслідки жорсткої економії.