У 2011 році загалом в Україні із 46 тис. подань про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту суди задовольнили 40тис., тобто 87%.
Портнов повідомив, щопісля продовження строку утримання під вартою (через два місяці після арешту) судами задоволено 96% подань слідчих.
«У 2010 році в Конотопському суді Сумської області, Артемівському суді Луганської області та Харківському районному суді Харківської області суди задовольнили 100% подань слідчих про взяття під варту», – підкреслив Портнов.
«Що означає ця цифра – 100%? Це означає, що Конотопський суд є філією Конотопської прокуратури, а Артемівський суд – філією Артемівської прокуратури», – зазначив він.
Зі слів чиновника, на стадії продовження терміну утримання під вартою будь-який український суд перетворюється на філію прокуратури.
«Ось як аргументує слідчий необхідність узяття під варту громадянина, обвинувачуваного в дрібній крадіжці: «Він раніше не судимий, щиросердно покаявся у скоєному, вдівець, на обліку у психіатра і нарколога не перебуває, тому може ухилитися від слідства»! Це формулювання з подання до Харківського районного суду. Смішно й сумно», – додав Портнов.
Як повідомлялось, за словами уповноваженого Верховної Ради з прав людини Ніни Карпачової, українські суди нині забороняють понад 90% акцій протесту.
Нагадаємо, міжнародні правозахисники вважають, що Генпрокуратура України має вплив на судову систему, а судова система неспроможна бути незалежною та справедливою.
Зокрема правозахисники вважають, що суди і прокуратура не є незалежними та неупередженими; відбуваються постійні зловживання запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою; презумпція невинуватості та рівності сторін взагалі не існують; судова система не є незалежною від політичного впливу – суди вразливі до тиску політиків, які знаходяться при владі; процес призначення та дисциплінарних покарань суддів є недосконалим, а система призначення суддів порушує міжнародне та українське законодавство; Вища рада юстиції підлягає незаконному політичному впливу; роль Генпрокурора є надмірною та катастрофічно підриває систему розподілу законних повноважень; крім того, існує дисбаланс між прокуратурою та судовою системою.