Концерт відбувся у місті Чорнобилі 25 квітня, хоча організатори вже давно планували влаштувати культурний марафон біля самої АЕС, у місті Прип’ять, саме на роковини вибуху на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС. Проте вже котрий рік поспіль адміністрація зони відчуження не дає дозволу на це з різних причин. Наприклад, торік, напередодні 26 квітня, коли «Припять.Ком» вже узгодила з Національним симфонічним оркестром України виступ у покинутому місті, було вирішено транслювати цей концерт на кілька десятків країн наживо, але в останній момент керівництво відмовило через аварійний стан будинків.
З одного боку, позиція адміністрації цілком зрозуміла, адже, хоч там як, зона відчуження – режимний об'єкт, наразі радіаційно небезпечний, особливо для непідготовлених. Тому будь-яка зайва людина – зайвий клопіт. З іншого ж боку, це дуже неправильно, адже втрачаються величезні туристично-екологічні можливості, наприклад, неможливим є проведення щорічного екологічного фестивалю, влаштування «радіологічних» сафарі тощо. Що, у свою чергу, могло би стати додатковим джерелом надходжень до аж ніяк не захмарного бюджету зони відчуження та, цілком можливо, для когось це і прозвучить дико, а й стати однією з туристичних цікавинок України.
Хоч би як там було, цього року нарешті дозвіл отримано, і концерт, який мав символізувати певне відродження мертвої зони навколо Чорнобильської АЕС, таки відбувся. Перед кількома сотнями слухачів виступили етно-рок-гурт «Тарута», пост-рок-команда SWEETLO, поет-кобзар Едуард Драч, хедлайнери «Гайдамаки» у новому складі, з незмінним Олександром Ярмолою на чолі та з косою в руках. Розважав присутніх відомий телеведучий Геннадій Попенко, який, за його ж словами, не співає, але в Чорнобилі зачитав ним же написаний екологічний реп з оптимістичними рядками: «Скоро-скоро все накриється мідним тазом, бідні й багаті будуть разом».
Спраглі до живої музики мнсники, місцеві міліціонери та поодинокі мешканці міста (загалом їх близько з тисяч) довго не відпускали артистів. «Дуже вам дякуємо, – сказав один із керівників адміністрації автору цих рядків. – З одного боку, якось звикаєш до зони, але коли розумієш, що вже чверть століття тут нічого, окрім вітру та матюків не звучало, якось святково стає на душі. Люди хоч музику послухали, а не просто, як завжди, напиватимуться напередодні 26-го числа. Гарної вам дороги, лишень за ці ялинки не заходьте – там дуже брудна пляма»…