Свою «успішну» роботу прем’єр-міністр України Микола Азаров традиційно пояснив бездарністю попередників
Про це свідчить офіційна заява прес-служби Кабміну.
Зокрема, згідно тексту документа, уряд вважає, що в нинішній економічній ситуації, яка спостерігається в Україні винна екс-прем'єр-міністр Юлія Тимошенко.
Приводом для заяви стало бажання змусити Верховну Раду прийняти закон про введення з 1 січня 2010 р. мораторію на підвищення ціни на газ для населення і житлово-комунальних тарифів.
«Спекуляції колишнього прем'єр-міністра на цій темі виглядають тим лицемірнішими, чим більше Юлія Тимошенко забуває про те, що вона не вічна опозиція, а всього лише – вчорашній збанкрутілий уряд. І що саме її діяльність у владі призвела до необхідності коректувати ціну на газ», – йдеться у заяві.
Кабмін нагадав, що саме уряд Тимошенко, купуючи російський газ по 330 доларів, а продаючи по 50, покривав різницю позиченими грошима.
«За рахунок позик МВФ Тимошенко фактично оплачувала свій передвиборчий популізм. При цьому цинічно обманюючи і власний народ, і МВФ. Адже в угоді з МВФ, яку особисто Тимошенко підписала, чорним по білому зафіксовано її зобов'язання підвищувати ціну на газ для населення і тарифи на житлово-комунальні послуги», – переконані в уряді.
Більше того, на вулиці Грушевського майже впевнені, що «прагнучи до влади будь-якою ціною, Тимошенко увігнала Україну і кожного з нас, в тому числі і ще ненароджених українців, в колосальні борги. З грудня 2007-го по лютий 2010-го року державний борг виріс більш ніж у тричі і досяг 316 млрд. грн. А це означає, що кожен українець виявився винним по 7000 грн. Такого «дорогого» уряду не було ще в жодній країні в світі. Кожен рік правління Тимошенко обходився нашій державі в 100 млрд. грн. Необґрунтована ціна на газ призвела до перекосів в економіці та обернулася найважчою проблемою для державного та сімейних бюджетів».
Азаров майже чесно заявив, що діючий уряд планує пом'якшити всі соціальні наслідки, що виникли під час виправлення чужих популістських помилок, за рахунок розвитку реального сектора економіки, нарощування валового продукту, підвищення продуктивності праці, тобто – за рахунок створення можливості для кожного жителя України оплачувати будь-які послуги без зниження рівня життя.
Після таких заяв виникає відчуття, що уряд неспроможний вирішити проблеми, які постали перед країною. А для маскування своєї неспроможності намагається «перевести стрілки». Схоже у Азарова і його політтехнологів почалася криза жанру.
