«У армії РФ надто коротка і невизначена історія, а відповідно й ідентичність» – історик

Світ
28 Березня 2022, 18:32

У кожній армії військові частини — від полку до найбільшої за організаційною структурою одиниці — мають назву. Часто це номер, але якщо за ним є ще й географічна чи іменна складова, то ця назва краще відкладається у голові. Її простіше використати у новинах та, звісно ж, у пропаганді. Ця назва може свідчити про місце заснування цієї частини або ж про її найвизначнішу в історії військову звитягу, якщо мова йде про полк чи бригаду. Побіжний погляд на сучасну армію РФ та назви її частин виразно говорить про одне: у них є лише радянська історія. Можна було б зрозуміти повернення назв часів Російської імперії — і їх частково повернули. Але збереження радянських назв, що здебільшого походять з часів Другої світової війни, говорить про одне: у сучасної російської армії надто коротка і надто вже невизначена історія, а відповідно й ідентичність.

 

Тільки побіжний погляд на назви російських військових підрозділів викликає певне déjà vu. Візьмемо для прикладу Западний військовий округ: 1-ша гвардійська інженерно-саперна Бретсько-Берлінська червонопрапорна, орденів Суворова та Кутузова бригада (м. Муром); 45-а окрема інженерна Берлінська орденів Кутузова, Богдана Хмельницького, Алєксандра Нєвського та Червоної Зірки бригада (м. Нахабіно); 29-а Варшавська орденів Кутузова та Червоної Зірки бригада (м. Смоленськ). І це лише інженерні частини. Далі ще цікавіше, адже окрім радянських орденів у назвах зберігаються і червоні прапори. Елітні танкові підрозділи, якими з радянських часів любили хизуватися на військових парадах і яких презирливо називали паркетними – Катемирівська та Таманська танкові дивізії. У 1-ій гвардійській танковій Червонопрапорній армії є 4-а гвардійська танкова Кантемирівська ордена Леніна Червонопрапорна дивізія імені Ю. В. Андропова. Думаю, не варто шукати великих танкових звитяг колишньго шефа КҐБ та генерального секретаря Юрія Андропова, який ніяк не відзначився у Другій світовій війні на відміну від свого попередника Лєоніда Брєжнєва. Останній, принаймні, знав запах пороху та бачив війну на власні очі. Але те, що ім’я Андропова є у назві дивізії — факт доволі промовистий. Танки та КҐБ, КҐБ і танки — дуже дивне поєднання.

 

Читайте також: Том Купер: «Українці звільняють усю територію між Броварами на заході, Шосткою на півночі та Сумами на сході»

 

Ця дивізія, як надто велика військова частина, ділиться на полки. І тут знову цікаві назви: 12-й гвардійський танковий Шепетівський Червонопрапорний орденів Суворова і Кутузова полк імені маршала бронетанових військ П. Полубоярова, 13-й гвардійський таковий Шепетівський Червонопрапорний орденів Суворова і Кутузова полк, 423-й гвардійський мотострілецький Ямпільський Червонопрапорний орденів Суворова і Кутузова полк, 275-й самохідний артилерійський Тарнопільський Червонопрапорний орденів Суворова і Кутузова полк, 538-й гвардійський зенітний ракетний Тарнопільський ордена Алєксандра Нєвського полк, 137-й окремий розвідувальний Дембіцький ордена Червоної Зірки батальон зв’язку, 330-й окремий гвардійський інженерно-саперний Тарнопільський батальон. Інші струтурні частини станом на 2017 рік назв не мали.

 

Якщо спробувати подивитися на наведені вище назви, то лише назва дивізії – Кантемирівська – походить від с. Кантемирівка у Воронезький області Росії. Решта назв до Росії стосунки не мають – Ямпіль, Тернопіль, що пишеться чомусь через “а”, можливо тому, що так писалася назва цього міста до 1944 року. А ще є Дембіца, що у Польщі. У підсумку – одне село з Росії, двічі українські міста Шепетівка, Тернопіль, польська Дембіца та раз український Ямпіль. У 2-ій Таманській дивізії цієї армії є також частини, що носять назви, пов’язані із Севастополем. Там карма точно не найкраща з огляду на здачу міста у Кримській та Другій світовій війнах. 1-й гвардійській Чертковский двічі ордена Леніна Червонопрапорний, орденів Суворова, Кутузова і Богдана Хмельницького полк імені марашала бронетанкових військ М. Катукова. Ох, і тут Чертков, як вище Тарнополь. От що у них з правописом у голові? Видається, що все стабільно. Без змін. Вони і далі воюють із назвами, орденами і червоними прапорами, як радянська армія. Бракує революційних червоних шаровар — мабуть, тому що це погано для маскування.

 

Читайте також: Том Купер: «Активність Росгвардії нагадує дії айнзатцгруп СС у часи Другої світової війни»

 

Натомість у назвах підрозділів Збройних Сил України фігурують козаки часів Гетьманату, війська УНР, підрозділи УПА тощо. Ввійськові частини носять назви, пов’язані з Україною та нашою історією: бригада імені князя Романа Великого, бригада імені короля Данила, бригада імені гетьмана Данила Апостола, бригада імені Лицарів Зимового Походу, імені кошового отамана Костя Гордієнка, бригада імені Якова Гандзюка, бригада імені Великого князя Вітовта, полк імені генерала-хорунжого Юрія Тютюника, бригада імені князя Костянтина Острозького, бригада імені гетьмана Івана Виговського, бригада імені Чорних Запорожців, бригада імені генерала-хорунжого Романа Дашкевича, бригада імені Костянтина Пестушка, бригада імені князя Володимира Мономаха, бригада імені гетьмана Івана Мазепи, бригада імені кошового отамана Івана Сірка, бригада “Холодний Яр”, бригада “Запорізька Січ”.

 

І тепер порівняйте. Наші воїни воюють під прапорами наших князів, королів, гетьманів, отаманів, генаралів та героїв від XII cтоліття і до сучасності. Тимчасом російські солдати воюють під іменами міст, яких немає ні в сучасній Росії, ні навіть в колишньому СРСР. Важко, мабуть, воювати у частині, у назві якої є Берлін, Шепетівка, якійсь Чертков. А якщо їхніми патронами і сьогодні є колишні керівники КҐБ і комуністичної партії, то не потрібно дивуватися тому, що у них в голові. Вони можуть теж вважати, що вони як “дєди воєвалі”, а отже їхня ідентичність перебуває у порожнечі – байдуже проти кого, і байдуже на наслідки. Назви теж мають значення, особливо назви військових частин. Окреме вітання кораблям. “Орськ” вже почав естафету.