Емоційна й психологічна реакція, яку відчуває на собі людина через надмірне споживання інформації в соціальних мережах чи засобах масової інформації, — це медіатиск. Кількість доступу до інформації та її вплив на людей зробив цю тему популярною. Зокрема, обговорення гендерних стереотипів, мовне питання, інформування про потенційні блекаути, повʼязані з війною новини та успішність — тематика медіатиску варіюється.
Прояви медіатиску в молоді
Громадська активістка Марʼяна Мажак відчула на собі медіатиск, коли кинула університет після другого курсу. Їй було важко: оточення це рішення не сприймало, а соціальні мережі постійно нагадували, що вона не навчається. Таргет був налаштований все ще на студентку й давав відповідні пропозиції. «Під час вступної кампанії я не знала, на кого хочу навчатися. Спершу вивчала облік та аудит, а вже наприкінці другого семестру перевелася на маркетинг. Навчання все ще не приносило задоволення: матеріали застарілі, а оплата не відповідала тому, що я отримувала натомість. На кінці другого курсу я остаточно вирішила завершити своє студентське життя», — ділиться Марʼяна. Згодом вона відчула, як історії про успіх у 20 років давили на неї. Марʼяна наче вже пройшла етап студентства, але й успіх не наставав. «Мені 21 рік, у мене змінився світогляд. Я займаюся неформальною освітою для розвитку молоді України й знайшла справу, яка мене цікавить».
Марʼяна Мажак
«Крім звичайного тиску, що у 20 років треба мати квартиру, дитину, автомобіль, дерево, додається, що я не в парі, кохання немає і взагалі час плакати», — розповідає 18-річна студентка Марія Мошик. Вона стикається з постійними порівняннями з тими, хто працює в її сфері. Фільми, особливо романтичні комедії, які закінчуються щасливо, впливали на дівчину. «Тепер я розбираю цей тиск із психологом, бо зрозуміла: це давить на мене. Також впливає “культ стосунків” у суспільстві, хоч і з дитинства бачила, що ідеальної картинки з фільму не буде».
Студент магістерської програми з відновлювальної енергетики Ігор Піцик відчував тиск стосовно освіти й вибору професії. «Мені казали, що в країні вища освіта не потрібна, щоб знайти роботу, і що за спеціальністю я не зможу працювати», — розповідає студент. Думку про потребу вищої освіти найбільше навʼязували вдома, а медіа — ще більше загострювали. «З одного боку, тобі кажуть навчатися, а в медіа пишуть, що роботи немає. Як не знайдеш роботу за спеціальністю, то будеш працювати в закладах швидкого харчування. Тепер я просто змінив ставлення, знайшов справу, яка приносить задоволення, — і так зменшив тиск».
Як визначити медіатиск?
Співзасновниця платформи Pleso, лікарка-психологиня Анна Ліссова визначає медіатиск як власне порівняння з іншими або негативну реакцію людей на певну інформацію. Спостерігаючи успішність інших в соціальних мережах, людина неусвідомлено порівнює себе та вмикає внутрішню критику.
Є кілька етапів, з якими стикається молодь у перенасиченому інформацією просторі. Насамперед це включення, увага та інтерес. Людина починає більше занурюватися в тему й реагувати на будь-які меседжі. «Якщо це опосередковано стосується людини, у неї підвищується тривога. Хоч би що відбувалося, ми думаємо крізь призму свого добробуту й комфорту», — пояснює лікарка-психологиня Анна Ліссова. У людини починається тривожний стан. Зазвичай це неусвідомлений процес. Нервова система поступово виснажується, коли людина перебуває в стані тиску. Свою тривогу вона постійно підживлює новинами й своїми роздумами про спожите. Наступним етапом стає емоційне, моральне й навіть фізичне виснаження з поступовим переходом у легку депресію.
Практична психологиня Аліна Касілова пояснює медіатиск як підтримку стереотипів, які є в медіапросторі. Це інформація, що створює некомфортні переживання, тисне на ухвалення рішень і відчуття себе. Зокрема, це стосується новинних каналів, які занадто емоційно подають інформацію і чинять на читачів тиск. Алгоритми тіктоку й інстаграму пропонують контент, який обирає користувач. У такий спосіб інформація збільшується й стає для людини бульбашкою, що впливає на її рішення.
«Важливо, як це сприймає людина: чи дійсно вона вважає, що конкретна інформація тисне й змушує змінити ставлення до себе й певних подій, чи це інформація, яку можна оминути», — розповідає психологиня. Тиск відбувається не лише під час перегляду контенту, а й коли його виготовляють. Людям хочеться отримати якусь реакцію на своє відео чи фото. Якщо це відкрий профіль, вони несвідомо бажають, щоб інші побачили й відреагували. Тиск може викликати кількість переглядів, відповіді й реакції.
Медіатиск як спосіб визначити політкоректність
Борис Потятиник, професор Школи журналістики та комунікацій УКУ, визначає медіатиск так: у суспільстві, медіа, соціальних мережах є певний політично коректний і прийнятий у суспільстві тиск, а є і неприйнятий. «Треба виділити термін woke — “свідомий” чи злегка зневажливе “свідоміти”. Він стосується людей, які занадто переймаються певними політкоректними, на їхню думку, речами. Це проблема, яка загострилася із соціальними мережами. Цьому властивий хейт та активний булінг. Якщо хтось висловився не так, як подобається цим woke, то їм даватимуть неприємних відчуттів у соціальних мережах через образливі коментарі. Вони часто уособлюють медійний тиск».
В Україні питання медіатиску загострилося в період початку широкомасштабного вторгнення. Люди більш психологічно накручені, є менше толерантні й більше нетерпимі. Професор вважає, що в таких ситуаціях варто, принаймні в головних темах дискусій, уникати надмірного медіатиску.
«Добрий шлях до цього — виступи моральних авторитетів. Для мене таким є Мирослав Маринович — проректор УКУ й відомий правозахисник. Мою увагу привернув його виступ, де він твердить, що не є прихильником кенселінгу (культури скасування. — Ред.) російської культури. Він вважає, що рів із крокодилами ніколи не вдасться зробити між Україною та Росією. Він сам зізнається, що зазнає медіатиску через свою думку. Однак обстоює цю позицію. Отже, це створює певний простір для людей, які прагнуть дискусії та мають право на це».
Допомога людям з медіатиском
Запобігти впливу медіатиску можна через усвідомлення проблеми, пояснює лікарка-психологиня Анна Ліссова. Людина має спостерігати за собою прояви інформаційного тиску у вигляді тривоги чи виснаження. Якщо вона усвідомлює схильність до споживання великої кількості інформації, їй треба пробувати поступово зменшувати час перебування в мережі. Важливо змінювати свій фокус уваги на те, на що можемо впливати, — на своє життя та вчинки. «Ми переживаємо за глобальні питання, як-от війна, але не можемо на це вплинути. Ми можемо зробити маленький крок до перемоги, наприклад надіслати донейт чи волонтерити. А тривожимося так, наче це прямо від нас залежить», — каже Анна Ліссова. Коли люди бачать у себе прояви медіатиску, їм варто звернутися до психологів.
Психологиня Аліна Касілова пропонує відстежувати, як впливає контент: спостерігати за своєю поведінкою і станом протягом кількох днів, споживаючи певний тип інформації.
«Треба відстежити, чи я думаю про контент, чи зациклююся на певних темах, чи це впливає на життя, чи в розмовах з друзями я згадую про спожитий контент. Як я почуваюся через цей контент, чи не починаю себе знецінювати. Подосліджувати, а чому це на мене впливає. Це про самоаналіз. Усі ці реакції добрі, але треба відстежити, як вони впливають на життєдіяльність і як я почуваюся».