Андрій Дуда оглядач

Титульн(і)а наці(ї)я

Політика
3 Грудня 2010, 12:06


Коли у липні 2009 року на зустрічі з новообраним Президентом США Бараком Обамою «не перша і не друга» людина у Росії – прем’єр-міністр Владімір Путін заявив, що в Україні проживає 17 мільйонів росіян, то це викликало в’їдливі коментарі в українській та англомовній пресі. Мовляв, як кажуть брати наші менші, «откуда дровішкі?».


Для спростування «демографічних новин» від Путіна багато потуг не треба. У 2001 році відбувся всеукраїнський перепис населення, і його дані у вільному доступі: в Україні не 17 мільйонів, а 17% (8,3 млн.чол.) населення України складають росіяни. Ця історія – зайве свідчення того, яку вагу має гра цифр щодо демографічних даних у міждержавній політиці, особливо, якщо в політику «граються» наші колишні «брати по колисці».


Чекаючи на апатію


У цьому зв’язку викликають занепокоєння теперішні маніпуляції команди Януковича навколо проведення Всеукраїнського перепису населення. Нагадаємо, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року N 581 “Про проведення у 2011 році Всеукраїнського перепису населення” Кабмін Тимошенко призначив всеукраїнський перепис на 2011 рік. Уряд Азарова своїм розпорядженням від 28 липня 2010 року вніс певні корективи – всеукраїнський перепис відбудеться у 2012 році.


Закон України «Про всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року визначає перепис населення як «державне статистичне спостереження». Таких державних статистичних спостережень у нашій країні проводиться багато – починаючи від сільськогосподарського перепису і закінчуючи державним статистичним спостереженням щодо розвитку мереж каналізації.


Але значення всеукраїнського перепису – особливе, Ілліч би сказав, архіважливе. Оскільки, перепис населення включає в себе збір даних і щодо етнічного походження громадян України, і щодо їх мовних ознак. А там, де є питання національності і мови, там в Україні неможливо уникнути політизації. Тому в умовах, коли до влади в державі прийшли сили російського реваншизму, ситуація з затягуванням перепису виглядає більш ніж підозріло.


Очевидно, розрахунок тут простий: у перший рік президентства Януковича ще не відбулося системних змін в українському суспільстві в частині його національної і мовної ідентифікації. Попри негатив (у різних інтерпретаціях) до помаранчевого періоду, за останні п’ять років в українському суспільстві інтенсивно формувалась державна ідеологія, значних успіхів було отримано у реалізації національних програм у сфері освіти, телебачення, радіо, кінематографії тощо. Тобто, у тих сферах, які є визначальними у національній і мовній ідентифікації громадян. Тому сили реваншу бояться проводити всеукраїнський перепис сьогодні. Інерція національного відродження останньої п’ятирічки лякає непрогнозованим результатом. До речі, аналогічно пояснюється той факт, що проросійські сили не педалюють в останні роки винесення на всеукраїнський референдум питання про зміни до Конституції України щодо запровадження російської як другої державної мови.


Тим більше, що тенденція попереднього перепису для російського реваншизму невтішна. Якщо порівняти два останні переписи 1989 і 2001 років, то у нас спостерігається дуже цікава тенденція. Українців було у 1989 році 72,7%, а у 2001 році – 77,8%. У свою чергу, росіян було у 1989 році 22,1%, а у 2001 році – 17,3%. Це означає, що по-перше, відбувається збільшення питомої частки тих, хто визначає своє етнічне походження як українське, за рахунок тих, хто раніше себе зараховував до росіян; по-друге, нові покоління українців значно більше ідентифікують свою національність з державною належністю. Як результат, перепис 2011 року міг би продемонструвати, що росіян в Україні уже значно менше.


Розпорошити українців


Можна не сумніватися, що розпорядження Уряду Азарова від 28 липня 2010 року з відтягування дати всеукраїнського перепису викликане очікуванням результатів зворотніх процесів деукраїнізації, які має на меті втілювати команда «проффесіоналів».


Думається, що це не єдиний «креатив» команди Януковича у спотворенні реального національного і мовного образу України. За що б не бралася команда Януковича – вибори, референдум – все закінчується фальсифікаціями. Всеукраїнський перепис – не виняток. Можна не сумніватися, що до часу проведення перепису в Україні буде вжито заходів з розпорошення українського етнічного елементу.Зокрема, можна очікувати, що до перепису-2012 року на Закарпатті буде проведена масова кампанія щодо національної ідентифікації «русинів».


Треба очікувати і ускладнення змісту самої анкети. Якщо на сьогодні у проекті «національного блоку» анкети, розробленої в Адміністрації Президента, фігурують питання «Чи володієте українською мовою?», «Інші мови, якими володієте», «Рідна мова», то на час всеукраїнського перепису ці питання будуть більш розмитими, менш чіткими. Як приклад: якою мовою Ви розмовляєте з друзями, якою мовою Ви розмовляєте в кіно, в громадському транспорті тощо.


На жаль, подібні гіпотези не є лише плодом уяви. Улітку кореспондент Тижня мав нагоду бути присутнім на круглому столі організацій, що захищають права росіян в Україні. Саме тоді Михайло Погребинський вперше анонсував результати своїх досліджень, згідно з якими росіян в Україні стало більше, ніж українців. Схема опитування була саме такою: «Якою мовою ви користуєтесь вдома?», «Якою ви мовою думаєте?».


 І саме тоді учасники круглого столу ( а представляли вони близько 30 організацій) особливо акцентували на майбутньому перепису населення. Наголошуючи, що «до нього треба серйозно підготуватись».


У такт учасникам згідливо кивала присутня заступник Табачника – Ірина Зайцева.


Мета всіх цих потуг – зменшення кількості українців у загальній структурі населення України, з одночасним збільшенням складової російського національного елементу.


Дивує, що досі у нашому інформаційному просторі тема ризиків відтягування всеукраїнського перепису населення не знайшла найменшого висвітлення. Це не стало предметом політичного тиску опозиційних партій у парламенті, про це не говорять у своїх заявах партійні, громадські лідери, правозахисники.


Між тим штучне збільшення чисельності національної меншини – це не лише створення додаткових підстав для постійних заяв МЗС Росії чи вищого керівництва Росії про утиски прав росіян. Наслідки можуть бути значно серйознішими.У жовтні 1938 року високий процент німецької меншини в Судетській області, врешті-решт, став підставою для ліквідації чехословацької державності.


Ми, звичайно, не у ХХ столітті. Тим не менше, слова чеського антифашиста Юліуса Фучіка «Люди, будьте пильними» чомусь видається дуже актуальними.