Дощового недільного вечора Реджеп Таїп Ердоган – на той час іще прем’єр Туреччини – виступав із полум’яною промовою, згадуючи про славу ісламу й Оттоманської імперії. У той самий час на сцену підняли хвору на ношах. Він опустився на коліна, взяв її за руку й почав заспокоювати. «Аллаху акбар!» – вигукнула вона. Захвилювалося море прихильників, розмахуючи палестинськими й турецькими прапорами. Такі сцени з недавнього мітингу в Стамбулі повторювалися по всій Туречині в межах електоральної кампанії Ердогана: він боровся за крісло першого в історії країни всенародно обраного президента.
Мало хто сумнівався, що Ердоган доможеться свого вже в першому турі, який відбувся 10 серпня. Екмеледдін Іхсаноглу, колишній генеральний секретар Організації ісламського співробітництва зі штаб-квартирою в Джидді, висунутий спільно від головної опозиційної Республіканської народної партії та націоналістів у надії відтягнути в Ердогана голоси благочестивих виборців, тримався на рівні приблизно 38%. Селахаттін Демірташ, кандидат від курдів, чия молодість, привабливість, гострий розум і універсальна програма подобаються навіть затятим кемалістам, навряд чи міг розраховувати на більш ніж 10%.
Незмінна популярність Ердогана після його приходу до влади у 2002 році як кандидата від консервативної Партії справедливості та розвитку не може не вражати. Почате в грудні розслідування проти його родини, членів уряду і близьких соратників закінчилося звинуваченнями в хабарництві, відкатах і відмиванні грошей. Ердоган не визнає за собою жодних гріхів.
Читайте також: Неоосманізм в дії: Туреччина увійшла у «благородну самотність»
У березні в місті Сома від вибуху в шахті загинув 301 гірник. Вважають, що катастрофу спричинило нехтування правилами техніки безпеки. На місці події, де Ердогана оточили протестувальники, прем’єр потрапив у кадр, коли давав ляща якомусь робітникові. Одного з його радників зняли на відео, коли той бив ногами демонстранта, якого тримали охоронці.
На додачу до ляпів уряду понад два місяці бойовики ісламської держави ІДІЛ утримують у заручниках 49 працівників турецького консульства (разом із генеральним консулом) в іракському Мосулі, прикриваючись ними як живим щитом на випадок інтервенції Заходу. Якби Туреччина прислухалася до попереджень іракських курдів і евакуювала своє дипломатичне представництво до захоплення міста, такого напевне вдалося б уникнути.
«В успіху Ердогана нічого дивного», – вважає Сейфеттін Ґюрсель з Університету «Бахчешехір» у Стамбулі. – Це все завдяки економіці». За останнє десятиліття мільйони турків вийшли зі стану бідності. Коли Європу вразила фінансова криза, їхня економіка й надалі розширювалася переважно завдяки внутрішньому споживанню; у 2010 році зростання перевищувало 9%. Новенькі шпиталі, в яких лікують малозабезпечених, посилили відчуття стабільності й добробуту.
Де критики Ердогана бачать тирана (він затулив рота пресі, наповнив суди та спецслужби лоялістами й переписав закони, щоб обмежувати антикорупційні перевірки), його прихильники відчувають тверду руку. Колишній футболіст послабив армію і зробив менш суворою заборону на носіння ісламської хустки. Він першим почав перемовини з курдами. Ще до третьої перемоги на виборах 2011 року Ердоган зробив більше, ніж будь-хто з його сварливих світських попередників, і перетворив Туреччину на заможнішу, вільнішу та щасливішу країну.
Однак він дедалі дужче перетворюється на диктатора.
Читайте також: Х’ю Поуп: «Відносини Туреччини з Близьким Сходом є радше емоційними, ніж реальними»
А ще майстерно володіє мистецтвом маніпуляції. Коли торік у Туреччині розгорілися масові протести через плани уряду збудувати на головній стамбульській площі Таксім торговий центр, Ердоган переконав свій електорат, що це все підступи євреїв та їхніх спільників у ЗМІ (включно із The Economist). Коли у грудні вибухнули корупційні скандали, він звинуватив у них Фетуллу Ґюлена, клерикала-суніта з Пенсильванії: за словами Ердогана, той діє від імені світової змови, щоб усунути від влади його партію. За підозрою в підтримці Ґюлена заарештовано десятки правоохоронців.
Наступна мета лідера партії влади – так зміцнити повноваження очільника Туреччини, щоб надалі можна було керувати нею із президентського палацу «Канкая». Депутати його партії внесли відповідний законопроект, яким передбачено, зокрема, право глави держави розпускати парламент і призначати членів уряду. «Такі повноваження жодному латиноамериканському диктатору й не снилися», – каже заступник голови Республіканської народної партії Різа Турмен.
Нурай Мерт, якого серед десятків газетних оглядачів звільнили під тиском влади, переконаний, що Ердоган хоче запровадити «режим у стилі Саддама Гусейна». Величезні портрети нинішнього прем’єра можна побачити всюди. Іхсаноглу й Демірташ дістали тільки дрібку того ефірного часу, який надавало йому державне телебачення. Незалежна група спостерігачів за виборами Oy ve Otesi вже попереджає, що під час волевиявлення могли бути фальсифікації.
Читайте також: Бунт проти султана Ердогана
Поки що партія влади не має тих двох третин більшості в парламенті, що необхідні для зміни Конституції та нарощення президентських повноважень. Але зараз саме починає хитатися економіка. Інфляція посилюється, зростання сповільнилося приблизно до 4%. Через війну, що охопила Сирію та Ірак, зменшується експорт, адже вони становлять другий за обсягом ринок для турецького експорту. Тож Ердоган може через маріонетку-прем’єра зі своєї партії, якого він сподівається призначити, оголосити дострокові парламентські вибори ще до того, як наслідки стануть відчутними. Утім, його партія може й не здобути достатньо мандатів для здійснення цієї мрії. Тоді по підтримку він може звернутися до курдів – в обмін на нові політичні поступки. Якщо такого не станеться, влада Ердогана, не виключено, згодом ослабне, що відкриє дорогу новому лідерові. Багато хто вважає, що це було б найкращим варіантом для Туреччини.