Ти належиш грі!

Вдень вони звичайні студенти, бізнесмени, лікарі, спортсмени, автомеханіки тощо. Та коли на місто спускається темрява, ці абсолютно різні люди з різних куточків Землі збираються біля моніторів своїх комп’ютерів і поринають у віртуальний світ. Вони перетворюються на вухастих ельфів, жахливих орків, хитрих гномів, спритних магів, мегакрутих бійців – перелік можна продовжувати. Від 20 до 30 млн геймерів |див. словничок| щодня грають у масові інтернет-ігри. Й у цьому фантастичному світі «крутяться» колосальні суми цілком реальних грошей.

 

 

На сьогодні обсяг ринку он-лайн ігор перевершив $3 млрд. До 2010 року прибуток лише від платної реєстрації становитиме більше $1,5 млрд, а з чорним ринком – до $13 млрд. Жоден експерт не в змозі назвати точну цифру, оскільки купівля/продаж валюти й ігрових елементів здійснюється нелегально. Адже оплатою аккаунта |див. словничок| у $15–20 (в середньому стільки коштує пограти місяць на офіційному сервері онлайн гри) тут не обмежується. Типова рольова он-лайн гра (наприклад, Lineage II чи Battles for Glory) починається зі створення власного персонажа чи, на сленгу геймерів, чара |див. словничок|. Після чого перед гравцем, здавалося б, відкриті всі шляхи: можна відвідувати міста та фортеці, рибалити, заводити тигра або дракона, плавати, танцювати, воювати… Та, як правило, протягом першого ж тижня… вмерти сотню разів.

 

На сакраментальне питання «чому мене всі вбивають» відповідь очевидна: тому що ти новачок (на сленгу – нюб). І речі, в які вдягнений чар, скажімо так, «троєщинського» розливу – бігати можна, а от воювати – ні. Біжа |див. словничок| жахлива – так, непотрібні цяцьки, зброя поганенька, та й рівень твій низький. Постає необхідність вибору: або розвивати чара самостійно днями, місяцями, роками чи все купити – не за ігрове золото, а за справжні гроші.

 

З власного досвіду можу сказати: більшість запеклих гравців готові витрачати половину, а то й більше, своєї зарплатні на розвиток ігрового персонажа. Використовуючи це бажання геймерів, інші гравці можуть заробляти від $1000 до $100 000 на місяць.

 

«Я качаю чарів на замовлення. Раніше просто розвивав, одягав, а потім намагався продати, – розповідає Паша (19 років),студент одного з одеських коледжів, не повертаючи голови й не відриваючи очей від монітора. – Та це повна лажа! Клієнтові мої смаки не до вподоби й доводиться щось переробляти. Зараз я беру замовлення і в найскладнішому випадку за три-чотири місяці «народ жую» потрібне. Ціни? Вони різні. Найдорожчий мій чар коштував $900, але він справді був крутий. За героя можна й $3000 просити. На сервері є такі, та продавати їх поки не поспішають».

 

«Як продаю? Зустрічаюсь із замовниками в комп’ютерному клубі, показую «товар», беру гроші й одразу раджу покупцеві замінити пароль, аби потім не було проблем. Є один ризик у цій усій справі: якщо адміністратор помітить – бан |див. словничок| цього чара назавжди. Зі мною, тьху-тьху-тьху, такого не було», – розповідає вирощувач чарів.

 

Справа в тому, що персонаж – це власність розробника гри й продаж його «з рук у руки» суворо заборонений адміністрацією. Адже їй теж хочеться заробити. Наприклад, у грі BSFG (її розробили росіяни на основі Lineage II) можна придбати корисні й потрібні речі в самих адмінів, перерахувавши певну суму на «розвиток» сервера. Так, прохід до Terra Inсognita – закритої для простих смертних території – коштуватиме $20, прикраси (заколки для волосся, капелюхи, маски), щоб ваш чар виглядав оригінально – $10–25, така корисна річ, як Noble Вag – спеціальна сумка для розширення місця в інвентарі ігрового персонажа та для збільшення вантажопідйомності – майже $800.

 

«Мені вдалося заробити грошей в цій грі, – ділиться враженнями метикуватий Сашко, 17-річний школяр із Ростова-на-Дону (Росія). – У мене була поламана рука, тож я змушений був майже місяць сидіти вдома. Весь цей час я не відходив від комп’ютера, ходив на Піт-босів (дуже сильні монстри, з яких падає унікальна й дуже дорога біжа – автор). Продав біжу. Заробив у грі мільйони голдів (віртуальна валюта) й продав їх в реалі за бакси. Сьогодні офіційний курс, за яким можна обміняти гроші в адміністраторів – 400 000 голдів за $1. Курс у грі набагато менший – 6 000 000 голдів за $1. Шукав посередника-гаранта, який добре знав покупця й мене. Отримав «чистими» $700».

 

 

З продавцями гральних благ нібито все зрозуміло. Та хто ж купує все це добро? В основному це небідні люди, для яких гра – своєрідний відпочинок. Вони не будуть гаяти час на розкачку-прокачку. Вони покладуть на стіл гроші й отримають класного чара на свій смак.

 

«Спочатку я вирішив грати самостійно в Lineage II і нічого не вкладати, –зізнається Антон (22 роки), співробітник великої компанії з продажу автомобілів по всій Україні. – Так я «пробігав» десь рік, а результат нульовий. Шмот наче непоганий, левел прокачав, а от не подобається й усе. Вирішив грати за іншу расу, за орків, але як подумав, що все починати з початку – потемніло в очах. Так я купив чара в адміністратора неофіційного сервера, де я граю. Прийшов, заплатив гроші – $600, отримав «свіжонамальованого» чара. Зайшов у гру, і вже 80 левел. Звісно, його треба ще одягати й одягати, тим не менш, не все з нуля».

 

Як зазначалось вище, за правилами більшості онлайнових ігор продаж грального персонажа від геймера до геймера заборонений. Монополію на торгівлю будь-яким спорядженням присвоює собі адміністрація. Втім, іноді право «гендлювати» мають ще й уповноважені дилери. В такому разі дилер укладає угоди, одержуючи певний відсоток від кожної. З огляду на те, що кількість користувачів однієї гри може перевищувати мільйон осіб, доходів від торгівлі всілякими гральними «фішками» цілком вистачить і адміністрації, й офіційним дилерам. Системою дилерів користується суперпопулярна на просторах колишнього СРСР адміністрація гри «Бійцівський клуб» (БК). Існує думка, що саме тут «крутяться» величезні суми грошей. Зовні гра абсолютно не приваблива: є світ, де чолов’яги б’ють один одному пики. Звісно, щоби бути найсильнішим, без корисних «примочок» не обійтися. А вони коштують грошей. До речі, на самому офіційному сайті БК (www.combats.com) у правилах між рядків написано, що аби бути крутим, знадобляться грошові вклади, інакше не виживеш. В грі є свій курс: 1 екр – €1. Наприклад, сьогодні добре «заряджений’BB боєць коштує 100–200 тис. екрів (читай, євро). Зареєструватися можна абсолютно безкоштовно, та довго не протягнеш – заб’ють круті (читай, багаті) хлопці.

 

Серед гравців зустрічаються й VIP-персони. На форумі БК уже два роки поспіль намагаються дізнатися, хто грає чаром на ім’я «Імператор», який, судячи із зовнішнього вигляду, тягне на €1,5 млн. Кажуть, що це син президента Таджикистану – Рустам Рахмон. А з ніком «Біг-Маус» бігає Сєрґєй Шойґу, міністр з надзвичайних ситуацій РФ. «Граю в БК я вже довго. За весь цей час поступово вклав €30 000, – розповідає Валентин (37 років), приватний підприємець із Києва. – Спочатку звернувся до адміністрації гри, й вони мені одразу ж відповіли – за стільки-то грошей ти одержуєш такі переваги, за стіль ки – такі. Зустрічався із офіційним дилером, я йому гроші – він мені «товар». З «чорними» торговцями зустрічатися не маю бажання. Бо якщо вкрадуть чара, буде прикро. Гроші на ньому немалі».

 

 

Абсолютно легальна економіка успішно розвивається в он-лайн грі Second Life («Друге життя»), де «мешкає» більше 8 млн людей із усього світу. Це гра-імітатор реального світу. Граєш собою. Ходиш до крамниць, банків, університету, займаєшся сексом, спиш, їси, подорожуєш тощо. В світі Second Life, як і в інших іграх, існує власна валюта – ліндени, які можна обміняти на справжні гроші й навпаки. Тут можна не лише будувати чи продавати нерухомість і на цьому заробляти. Якщо, скажімо, ти дизайнер, то маєш змогу використовувати ресурси для створення 3Dоб’єктів чи малювати рекламні банери й продавати все це. Багато завзятих гравців організовують тут свій бізнес. За статистикою, щодня тут продається товарів і послуг на загальну суму більше $400 000, а активний резидент (гравець) Second Life витрачає близько $100–150 на місяць.

 

В Україні гра не набула поки що такої популярності, як у всьому світі. Та розробники мають надію, що до 2010 року в Second Life гратиме вся планета.

 

Першим мільйонером в цій грі стала китаянка Анші Чанг (Anshe Chung), яка створила компанію з торгівлі ігровою нерухомістю. Бізнес приніс їй капітал, еквівалентний $1 млн.

 

В цій віртуальній грі є представництва й магазини абсолютно реальних і відомих компаній. Вони тут купують землю й розташовують свої філії. Одними з першиху віртуальному світі з’явилися відомі IT-компанії – Microsoft і Sun Mic rosystems. Microsoft провела презентацію нової операційної системи. А коли в реальному офісі Microsoft однієї далекої країни скоротили персонал, то у віртуальному світі звільнені влаштували пікет під стінами головного офісу в США. Швеція стала першою країною, котра відкрила посольство. Також увірвалися у віртуальний простір інформагентства. Reuters відкрило тут бюро й активно висвітлює події гри на своєму сайті. Одна з радіостанцій ВВС орендувала віртуальний острів, що буде використовуватися для проведення концертів, квитки на які коштуватимуть недешево. Автомобільний гігант Toyota хоче продавати в Second Life віртуальну версію фургона Scion, а Adidas Reebok зайнялася продажем спортивного взуття. До речі, тут можна купити ваучери на знижки в реальних магазинах. IBM має віртуальний магазин, куди можна зайти й зробити покупку, яку доставлять за справжньою адресою.