Вища освіта – одна з історій успіху держави загального добробуту. Те, що колись було привілеєм небагатьох, стало надбанням усього середнього класу, головно завдяки підтримці держави. Близько 3,5 млн американців і 5 млн європейців цього року отримають дипломи вишів. Університети процвітають у країнах, що розвиваються: у Китаї за 20 років з’явилося близько 30 млн нових навчальних місць. Хоча вища освіта мало змінилася з часів Аристотеля та його афінського ліцею: студенти все ще збираються в призначений час у призначеному місці, щоб послухати велемудрих наставників.
Але сьогодні в ній почалася революція, викликана трьома силами: подорожчанням навчання, зміною попиту й підривними технологіями. Унаслідок цього університет стане зовсім іншим.
З аудиторії в інтернет
Вища освіта страждає на «хворобу» Баумоля: тенденцію до різкого підвищення витрат у трудомістких секторах при застої продуктивності. Якщо ціни на автомобілі, комп’ютери та багато іншого різко знизилися, то виші, захищені державним фінансуванням, і полювання працедавців на дипломи дали змогу постійно піднімати ціну на ті самі послуги. Упродовж двох десятиліть вартість навчання в американському коледжі щороку зростає на 1,6 відсоткового пункту швидше, ніж інфляція.
Для більшості студентів університет має величезне значення. Взяти хоча б той факт, що диплом про вищу освіту збільшить дохід, отриманий протягом життя (виражений у чистому приведеному), аж на $590 тис. Але для дедалі помітнішої кількості юнаків та дівчат, які глибоко залізли в борги (особливо тих 47% у США і 28% у Британії, які кидають навчання, не закінчивши), це просто змарновані гроші. Тоді як держава демонструє щораз менше готовності компенсувати витрати. В Америці від 2007 до 2012 року державне фінансування для одного студента зменшилося на 27%, а середній розмір оплати за навчання з поправкою на інфляцію зріс на 20%. У Британії плата за навчання, яка два десятки років була близькою до нуля, нині може сягати £9 тис. ($15 тис.) за рік.
Читайте також: Павло Полянський: «Хочемо, щоб Міністерство освіти більше не мало стосунку до грошових потоків»
Інший двигун змін – ринок праці. У стандартній моделі вищої освіти студенти – це молодь віком від 20 років, для якої диплом є перепусткою у вищий професійний світ. Але автоматизація виробництва починає відбиватися на офісних працівниках так само, як колись на робітничих професіях. Дослідження Оксфордського університету свідчить, що 47% професій можуть цілком автоматизуватись за кілька наступних десятиліть. Якщо інновації знищуватимуть одні робочі місця і змінюватимуть інші, людям доведеться все життя удосконалювати власний фаховий капітал.
Навіть самі собою ці дві сили вже викликали б зміни. Третя – технологія – свідчить про те, що перетворень не уникнути. Інтернет, який докорінно змінив бізнес, починаючи з газет і закінчуючи музикою та роздрібною книжковою торгівлею, переверне з ніг на голову й вищу освіту. Уже зараз Масовий відкритий онлайн-курс (МООС) пропонує студентам можливість слухати лекції відомих викладачів і отримати диплом набагато дешевше, ніж звичайний університет.
МООС запрацював 2008 року і, як це часто буває з підривними технологіями, поки що не виправдав себе. Головна причина в тому, що через відсутність акредитації багато студентів відмовляються від навчання. Але ситуація змінюється завдяки залученню приватних інвесторів та вже наявних вишів. Coursera, провайдер таких послуг, наприклад, заявляє про 8 млн зареєстрованих користувачів. Хоча її курси безкоштовні, торік вона заробила перший мільйон доларів після того, як оголосила про можливість отримання платного сертифіката про проходження курсу. Вартість послуги – від $30 до $100. Інший провайдер, Udacity, разом з американською телекомунікаційною компанією AT&T і Технологічним інститутом штату Джорджія пропонує онлайн-магістратуру з комп’ютерних наук, що коштує менш ніж третину традиційного навчання за такою програмою. Гарвардська школа бізнесу незабаром відкриє підготовчий онлайн-курс MBA вартістю $1500. У Starbucks сприяють працівникам компанії, які бажають отримати диплом університету штату Аризона на онлайн-курсах.
Читайте також: У пошуках втраченої мотивації
Виникнення й діяльність МООС матимуть різні наслідки для різних вишів. Постраждають не всі. Оксфордові й Гарварду це може бути на користь. Люди з амбіціями завжди хотітимуть навчатися в найкращих університетах, щоб знайомитися із собі подібними, а цифрова економіка схильна виводити на провідні позиції обмежену кількість великих гравців. Відомі імена зможуть продавати свої власні МООС у всьому світі. А от посередні виші, не виключено, спіткає доля багатьох газет. Якщо з ринком вищої освіти буде те саме, що трапилося з газетним упродовж останніх 10–20 років, їхні прибутки скоротяться більш ніж наполовину, кількість робочих місць у цій сфері – майже на 30%, і понад 700 навчальних закладів закриються. Іншим для того, щоб вижити, доведеться цілком перебудовуватися.
Новий термін
Як і всі інші, революція у вищій освіті вимагає жертв. Багато великих і менших міст залежать від університетів. МООС певним чином посилить нерівність і серед студентів (талановитим буде набагато легше, ніж слабшим, за межами структурованого вишівського середовища), і серед викладачів (лектори-суперзірки зароблятимуть казкові статки на заздрість менш харизматичним колегам).
Політики неминуче будуть вимушені гальмувати цю революцію. Їм слід пам’ятати, що державне фінансування повинне приносити користь суспільству загалом, а не захищати професорів із постійними контрактами від конкуренції. Від радикальної перебудови університетської системи користі буде набагато більше, ніж шкоди. Студенти з багатих країн матимуть доступ до вищої освіти за меншими цінами і з більшими вигодами. Гнучкість системи МООС приваблює і старше покоління, якому потрібна перекваліфікація: провайдер edX заявляє, що середній вік його американських онлайн-студентів – 31 рік. У країнах, що розвиваються, онлайн-курси також дають можливість державам на зразок Бразилії наздогнати й обігнати Захід, запропонувавши дешевшу вищу освіту. Крім того, освіта вже стала глобальним ринком: саме завдяки онлайн-курсам Массачусетський технологічний інститут «відкрив» надзвичайно обдарованого підлітка з Монголії на ім’я Баттушиґ М’янґабаяр. А ще, замість того, щоб латати старі моделі, держава повинна покращувати роботу нових. Це можна зробити через підтримку загальних стандартів акредитації. Наприклад, у Бразилії студенти по закінченні навчання складають державний іспит. У більшості західних країн було б також доцільно мати єдину незалежну організацію для сертифікації екзаменів.
Оновити такий давній інститут буде нелегко. Але це справді може дати кращу освіту набагато більшій кількості людей. Зрештою, не так уже й часто трапляється настільки вдалий момент, де перетинаються необхідність і можливість.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com