Твій перший смокінг

Для більшості нормальних чоловіків смокінг – це екзотика. У найкращому разі атрибут весілля разом із лімузином, шам­­­­панським і ритуальною фотографією (на цей випадок практичні американці вигадали послугу «смокінг напрокат»). У найгіршому, якщо ти пуб­­лічна постать – артист, депутат або, боронь Боже, журналіст – і маєш потребу час від часу змагатися в дотепності з Катею Осадчою, він перетворюється на специфічний вид робочого одягу. І ти клянеш умовності й вирушаєш на пошуки інструмента соціального маскування. Років 15 тому таке сталося зі мною особисто. Завдання виявилося не таким складним, як я боявся: згаданий атрибут знайшовся в першій-ліпшій пристойній крам­­ничці, він чудово сидів, наскільки це дозволяла фігура, цілковито відповідав вимогам дрес-коду й мав один-єдиний недолік із погляду завсідників, з дозволу сказати, «світських» вечірок: його марка була геть нікому не відома. Це мене ніяк не зупинило: я ж не збирався його носити підбивкою нагору! Натомість була й суттєва перевага: коштував він як звичайний костюм середньої цінової категорії.

Я згадав бойове хрещен­­­ня на червоному килимку, сівши за кермо нового KIA Cerato. Якби не важка журналістська доля, то, може, ніколи й не звернув би уваги на цього молодявого хлоп­­ця – хіба мало на ринку машин класу С? Список конкурентів займає абзац. І тільки коли уважніше придивляєшся до цієї лялечки, розумієш, що отримав дещо більше, ніж сподівався.

Почнімо з назви. Уявляю всю складність завдання, що стоїть перед маркетологами, які мають знайти ім’я для нової моделі. Воно має бути коротким, яскравим, ефектним, таким, що запам’ятовується, до того ж у нашому випадку містити «фішку», яка натякатиме на шляхетне походжен­­ня. Щось… некорейське. Хоча б італійське.

Останнім часом корейські фірми вибрали свою стратегію просування на світові ринки: увага до якості продукту та дизайну. KIA Cerato  – яскравий приклад реалізованої стратегії. В ньому непросто вгадати належність до південнокорейського бренду. Секрет у новій філософії KIA Motors, в основі якої тепер, окрім звичних якості й надійності, лежить емоційний дизайн. Дивіться і закохуйтеся! 

Cera італійською – віск, а cerato – навощений, начищений до блис­­ку. Натяк зрозумілий? Мабуть, відшукали його разом із зовнішнім виглядом десь у каліфорнійському  дизайнерському бюро компанії. Дебют відбувся торік на Чиказькому автосалоні. Отри­­мали цілком – ні, навіть не американський – європейський автомобіль із чималим набором принад, поміж яких основна – цілком обґрунтована претензія на люкс.

Цей люкс відчувається не так навіть візуально, як тактильно. Як оздоблено салон, як оброблені поверхні, як організовано простір. Про внутрішній простір слід сказати окремо: місця в салоні несподівано багато, ніщо ніде не тисне, на задньому сидінні колінам не треба шукати зручного положення, а багажник узагалі, немов у лімузина: 415 літрів. І, головне, все працює, все прилягає, все клікає, все зачиняється тихо й надійно. Враження, що все підігнано для Східної Європи, де автомобілісти нервові та капризні (нічого не вдієш, особливості менталітету). До суду не подадуть, як американці на Toyota, але репутацію зіпсують.

Починаєш звертати увагу на дрібниці. Наприклад, на те, що всі прилади ідеально читаються в отворі керма (наприклад, у попередньому апараті, який довелося напередодні випробовувати, спідометр було видно тільки тоді, коли кермо зорієнтоване рівно на «12», а модель недешева). Що для лівої ноги, яка в машинах з автоматом ніколи не може знайти собі місця, передбачено підніжку у вигляді широкої фальш-педальки. Що на табло весь час світиться вкрай корисна цифра – скільки кілометрів можна проїхати на залишку пального в бензобаку.

Частина цих деталей є цілком звичною для моделей трохи дорожчого класу (не кажу про ABS, ESP, а про пактронік та круїз-контроль), частина – індивідуальною заявкою на належність до світу розкошів, телекамер, коктейлів, усміхнених і поступливих дівчат, одне слово, до світу, де носять смокінг.

Щоправда, переваги у вигляді безплатного додатка тягнуть за собою недоліки. Смокінг – це для червоного килима, ти ж не гасатимеш у метелику й лакових черевиках запаскудженим пустирем у промзоні на околиці? Ото ж бо! Кажуть, конструктори спеціально для східноєвропейських ринків підсили­­ли підвіску, і це відчувається одразу, щойно ти зрушиш з місця. Cerato фіксує кожну найменшу тріщинку в асфальті, кожен горбик і кожну дірочку. Мабуть, у KIA щось чули про Черновецького та Київавтодор, проте фантазії уявити, що це означає насправді, в них забракло. Тому пересування в реальних бойових умовах важко назвати безтурботним. Тобто керованість зберігається в усіх режимах у межах розумного, маневри, повороти й розвороти даються без зайвих нервів і навіть із запасом міцності. Потужності дволітрового двигуна (є комплектація 1,6, але це вже звичайний костюм, навіть без краватки) вистачає як на прискорення, так і на компенсацію млявого автомата, але… Постійний контакт із дорожнім покриттям дратує: таке враження, що ти на Lamborghini…

Дещо примиряє з вібрацією наліпка на задньому склі тестового екземпляра: «7 років гарантії або 100 тис. км пробігу». Ні, ви уявляєте, що таке сім років київськими (або одеськими, або львівськими) вулицями? За впевнений погляд у майбутнє теж чимось треба платити. Старше покоління автомобілістів таке не зможе вкласти в голові, адже воно досі пам’ятає на рівні підсвідомості, що раз на тиждень доводилося лазити під капот, а молода генерація сприймає це як даність. Саме молодий східноєвропейський споживач претензії на розкіш оцінив: з минулого літа Cerato був і залишається чемпіоном із продажу, навіть у кризові місяці.

Загальний вердикт такий: згодом у твоєму гардеробі з’явиться кілька смокінгів від Brioni, але того, першого, ти не забудеш ніколи. Можливо, навіть він залишиться улюбленим.