Тувинці – ось новий бренд, від якого лихоманить сучасними меломанами. За офіційними даними – населення Тувинської народної республіки ледве перевищує 300 тисяч осіб – у нас в обласному центрі живе вдвічі більше народу. Але в плані пізнаваності та популярності мало яке державне утворення колишнього СРСР може скласти тувинцям конкуренцію. Невеличкий народ скотарів став міжнародним брендом трохи більше ніж за 10 років. Вони не мають безмежних запасів нафти та корисних копалин, їх край мало схожий на курортну зону, тероризм теж не їх коник. Слава тувинців тримається на специфічному народному співі.
Найбільш розповсюджена назва – горловий спів, хоча фахівці радять називати його обертоновим. Фішка в тому, що тувинські співці можуть видобувати кілька звуків одночасно, зазвичай – два. Це основний, низький тон, та високий верхній, який слугує для виконання мелодії. Такі ефекти досягаються шляхом змін форми резонуючих нутровин ротової порожнини та горла.
Виокремлюють 5 основних стилів: і хоча їх назви не скажуть вам абсолютно нічого, все ж буде корисно пробігти їх очима – для максимального ототожнення з темою. Отже, це – каргира, хоомей, сигит, езенгілеер та борбанадир. За бажанням, для кожного стилю можна знайти звуковий файл у мережі. А щоб зрозуміти наскільки вражаючим є шоу простого тувинця – перегляньте в youtube такий ролик: Kongar-ol Ondar on David Letterman’s Late Show. Крім 5 основних стилів у республіці Тува практикують степовий та гірський каргира, бичачий хоомей і навіть каргира співця Ойдула – загалом більше 50 різновидів обертонового співу.
Таке музичне буяння розпочалось на Монгольському прикордонні зовсім недавно. Першими відкрили золоту жилу «Хуун-Хуур-Ту». Заснований у 1992 році ансамбль свідомо обрав курс на чисту автентику і визначив свою місію як (не багато не мало) «просування хоомей по всьому світу». Учасники групи не використовували сучасних модифікацій народних інструментів і хоча, багато експериментували зі стилями та інструментами інших культур, але самі грали виключно на архаїчних ігілях, хомусах та дошпулуурах. Їм все вдалося: у 1993 році слава «Хуун-Хуур-Ту» цунамічною хвилею докотилася до США. Разом з учасниками колективу «Тува» вони з шаленим успіхом гастролювали Північною Америкою і сам Френк Заппа був фактично розчавлений натиском сибірських кочівників, побувавши на їх концертах. Саме на початку 90-их в Америці були зроблені перші спільні записи автентичних тувинців та представників сучасної музичної хвилі – Кронос Квартет.
Під час вікопомних гастролей у складі тувинської команди побував один із засновників «Хуун-Хуур-Ту», чоловік який зробив один із найяскравіших внесків у справу популяризації музичної культури Туви – Альберт Кувезін. Невдовзі після поїздки до США (інші джерела вказують, що паралельно з роботою у «ХХТу»), він організував фольк-рокову банду «Yat-Kha», яка примусила тремтіти в релігійному екстазі не лише Америку, а й Старий Світ.
Вони записувались у Лондоні, і більше гастролювали країнами Західній Європі, аніж Росією. Втім, навіть у Росії Кувезін набув непохитної культовості, записавши трек із ранньою «Алісою», та почувши на свою адресу від Артемія Троїцького сакраментально-безпосереднє: «Я знаю лише два геніальних голоси на планеті: ти та Паваротті». На запитання журналістки Ірини Єфімової: «Що ти вважаєш найбільшим своїм досягненням?» Альберт відповів: «Те, що в західних музичних магазинах, де продають CD, з‘явилась окрема поличка, де написано: Тува. Полички «Москва», або «Саха-Якутія» там немає, а «Тува» – є. Думаю, це і є наше досягнення».
Під словами засновника «Yat-Kha» могли б підписатися й інші представники тувинської музичної традиції. Наприклад, Ондар Конгар-олл. Його ім‘я перекладається як «дзвіночок» і на рахунку Ондара 6 записаних у США альбомів. Крім давніх шанувальників хоомей (Френка Заппи та «Кронос-Квартет») у записі взяли участь Мікі Харт (Grateful Dead) та Paul Pena. Або Сайнхо Намчилак, яка живе в Австрії з кінця 1980-их і випускає альбом за альбомом майже щороку, змішуючи хоомей з електронікою та джазом.
Тепер обертоновий спів – сродна праця і заробіток для дуже багатьох тувинців. Тувинські зерна в Україні віднедавна почав сіяти спадковий шаман Ніколай Ооржак. Кілька років тому було випущено його альбом, спільно з українським музикантом Г.Мельником.
Залишається загадкою чому флагманом чудернацької співочої традиції стала саме Тува. Адже подібна традиція розповсюджена майже по всьому Сибіру, у Монголії, Тибеті і в деяких племенах Африки. Лідер гурту «Буготак» Георгій Андріянов вважає, що секрет у пасіонарності тувинців – вони нещодавно з‘явились на карті націй і завойовують простір, доволі мирними, до речі методами.