Чисельність коаліційних «тушок» вже наближається до сорока, – настав час знайти для цих депутатських душ прийнятну організаційну форму задля забезпечення оперативного управління й контролю за ними з боку керівництва більшості. Та й самі коаліціянти -індивідуалісти зорієнтувались: гуртом і від клейма «зрадники» легше відбиватись, і «вирішення питань» від влади домагатись.
У парламенті створено депутатську групу «Право вибору», до складу якої увійшли 12 депутатів-нунсівців, що приєднались до коаліції. Координатором і натхненником нового утворення є Давид Жванія, який особисто «переконав» значну частину колишніх членів «Народної самооборони» в доцільності відмови від опозиційного статусу. Його намагання після президентських виборів привести в коаліційні лави всю фракцію НУ-НС успіхом не увінчалися: більшість нунсівців були проти. Тож зараз він привів із собою лише партизанський загін «самбістів». Але статус рядової «тушки» Давиду Жванії не до вподоби, він вирішив зібрати їх разом й очолити, збільшивши тим самим власну політичну вагу. Очевидно, тепер «правовибірцям» непотрібно буде під час голосування постійно озиратися на регіонального «диригента» Михайла Чечетова, відповідні вказівки їм доводитимуть завчасно і централізовано через головного менеджера групи. Самі ж вони сподіваються, що їх колективний голос в коаліції звучатиме голосніше, а думки та інтереси враховуватимуться.
Колишні колеги з «Народної самооборони» охрестили перебіжчиків «політичними перевертнями», які продалися за гроші. За твердженням Юрія Луценка, Жванія вербував депутатів прямо в кабінеті керівника апарату парламенту, спокушаючи валізами з мільйонами доларів. Розмови про скуповування обранців ходять вже давно, і суми компенсацій для заспокоєння депутатської совісті називалися різні. Нещодавно один з «самооборонців» Олесь Доній заявив, що йому особисто пропонували за перехід до коаліційних лав 1,5 мільйони доларів – мільйон одразу і ще по 20 тисяч щомісяця. Проте його колеги, які пішли до більшості, закиди про свою продажність відкидають: мовляв, пішли до коаліції з благородною метою – впливати на її діяльність, картки для голосування нікому не здавали, кнопки за законопроекти тиснуть особисто і відповідно до своїх переконань, а не вказівок коаліційної верхівки.
Офіційного статусу об’єднання «Право вибору» не має, оскільки вважається міжфракційним. За діючим законом «Про Регламент Верховної Ради», створити групу з правами фракції (що передбачає право голосу на Погоджувальній раді, виступу від групи на пленарних засіданнях, делегування свого представника до складу тимчасових парламентських комісій) можуть не менш як 15 позафракційних депутатів, тобто тих, які були виключені зі складу фракцій. Але колишні соратники не збираються допомагати зрадникам, позбавляючи їх фракційної прописки. Перебіжчики намагаються врегулювати це питання в інший спосіб – через зміну Регламенту. Зокрема депутат-бютівець Ігор Савченко вніс законопроект, відповідно до якого пропонує вважати позафракційними всіх, хто увійшов до коаліції на індивідуальній основі. Регіонали наполегливе прагнення колег звільнитись від фракційних пут напевне підтримають. З організаційної точки зору, їм зручніше давати вказівки і вимагати з керівника групи, ніж контролювати кожного окремого депутата. Не виключено, що Савченко вніс законопроект з прицілом на створення ще однієї групи – з депутатів-вихідців з БЮТ, яких налічується в коаліційних лавах вже 20.
У перспективі угруповання Жванії мріє набути політичної ваги і витіснити з коаліції комуністів, вочевидь розраховуючи на частину посад у владі. Нівелювання ролі КПУ – публічно задекларована мета перебіжчиків останньої хвилі з НУ-НС. Щоправда, яким чином вони збираються переконувати регіоналів відмовитися від вже перевірених дисциплінованих союзників, не повідомляють. Відтепер литвинівці і комуністи постійно відчуватимуть, як їм в потилицю дихає «тушкована» група, готова будь-якої миті зайняти їхнє місце, тож стануть обачнішими у висловлюванні своїх претензій і побажань. Справу побудови системи стримувань і противаг в парламентській коаліції можна вважати завершеною.
Найближчим часом «Право вибору» обіцяє зрости вдвічі. Вочевидь, за рахунок членів НУ-НС, що увійшли до коаліції ще на початку її створення, залишків «Народної самооборони» та окремих депутатів, близьких до так званих «любих друзів». Резерв збільшення чисельності групи за рахунок материнської фракції обмежений – представники націонал-патріотичних сил почали готуватися до жовтневих місцевих виборів, на які традиційно найкраще йти з опозиційною риторикою, і ведуть переговори про об’єднання не лише зусиль, а й партій в одну, зважаючи заборону брати участь у перегонах блокам (відповідний законопроект чекає на президентський підпис). Крім того, у появі потужного депутатського угруповання на Банковій не зацікавлені, їм потрібні лише «піднощики снарядів», а не генерали армій з власною політичною позицією.
На базі депутатської групи Давид Жванія збирається створити партію, яка навіть братиме участь у місцевих виборах шляхом підтримки кандидатів-мажоритарників. Попередній політичний проект, який фінансував Жванія, був достатньо успішним – від «Народної самооборони» до парламенту пройшли майже два десятки депутатів, в тому числі й він сам. Але цей актив вже давно перестав приносити прибуток, і, як нормальний бізнесмен, він його скинув. Найбільшою проблемою для розвитку нового політичного проекту стане відсутність відомого харизматичного лідера. В депутатській групі такого поки що немає. Не виключено, що парламентську групу і партійну структуру (якщо вона все ж буде побудована) здадуть «в оренду» одному з «молодих та перспективних» політиків, які мріють мати групу підтримки у Верховній Раді, та ще й тугенький «гаманець» для фінансування передвиборчої кампанії додадуть.
Пройшли до парламенту за квотою «Народної самооборони»:
Олег Новіков – екс-заступник голови партії «Народна самооборона»
Катерина Лук’янова – виключена з партії «Народна самооборона» після заяви про можливість входження до коаліції
Олександр Омельченко – в коаліції «Стабільність і реформи» з моменту створення
Сергій Василенко – колишній «фронтовик», виключений з партії «Фронт Змін» за підтримку призначення нового уряду
Володимир Марущенко – перший заступник лідера ХДС, вважає, що входження до коаліції – це «останній шанс спробувати змінити те, що вона робить». Погрожує повернутися до опозиції, якщо до голосу групи не дослухаються.
Іван Плющ – послідовний прихильник «ширки», не входив до складу демократичної коаліції, в коаліції «Стабільність і реформи» з моменту створення
Валерій Борисов – пройшов за квотою НСНУ, входив до складу партії на момент обрання, в минулому заступник мера столиці Олександра Омельченка