Місяць тому, 21 серпня, ми з гіркотою спогадували, що минуло 50 років із моменту введення військ Варшавського договору на територію Чехословаччини. Вересень також нагадав про не менш трагічну подію: 30 вересня 1938-го між Німеччиною, Францією, Великою Британією та Італією було підписано Мюнхенську угоду, у результаті якої нацистська Німеччина окупувала території Чехії — Моравію та Сілезію, так звані Судети. А 15 березня наступного року й Прагу та решту республіки.
Цього серпня, саме на 50-річчя вторгнення військ до Чехословаччини в 1968-му, мене відвідали двоє друзів з України. Оскільки вони були людьми освіченими, я підготував для них програму, насичену мандрівками чеськими історичними місцями та пам’ятками.
Читайте також: Чехи й поляки
Першою була поїздка до Праги. Столиця нас зустріла демонстраціями в центрі міста. Люди згадували радянські танки на вулицях і перед будівлею Чеського радіо, де 50 років тому відбувалися трагічні події. Ми поклонилися статуї Святого Вацлава, захисникові чеських земель, і вшанували пам’ять Яна Палаха, який у цьому місці облив себе бензином і підпалив на знак протесту проти окупації Чехословаччини радянською армією. Звідти ми вирушили на Старомнестську площу, де височіла будівля ратуші з на весь світ славним Орлоєм та фігурками святих. Перед статуєю церковного реформатора — священика-магістра Яна Гуса — ми згадали його несправедливе засудження та спалення в 1415-му за рішенням Констанцького собору. Я був дуже радий почути від моїх друзів, що в українському селі Богемка, розташованому в Миколаївській області, із нагоди 600-річчя спалення магістра Яна Гуса у вересні 2015-го було зведено монумент Гусів камінь.
Із Праги ми продовжили нашу подорож до курорту Карлові Вари, який дуже популярний серед туристів із колишнього Радянського Союзу. Біля пам’ятника визволителям армії США я скористався нагодою та розповів у деталях щодо ролі американських солдатів у визволенні південно-західної частини Чехії від німецьких нацистів.
Я відчув зацікавленість українських друзів питанням історії окупації Чехословаччини, тому вже наступного дня ми відвідали село Лежаки в Пардубицькому краї. Цей населений пункт, як і горезвісне Лідице біля Праги, у 1942 році німецькі нацисти випалили та зрівняли із землею. Мешканців стратили, а маленьких дітей віддали в німецькі родини в імперію. У такий спосіб нацисти помстилися за атентат на німецького протектора Чехії та Моравії Рейнгарда Гейдріха.
Щоб зробити об’єктивний висновок, чому тоді Чехословаччина майже не чинила спротиву фашистам, треба розуміти міжнародну ситуацію, яка склалася наприкінці 30-х років минулого століття. Крім того, важливо ще й отримати більше інформації на місцях. І тому ми вирішили відвідати комплекс фортифікаційних укріплень у горах прикордонної смуги.
Читайте також: Поворот на захід
Помандрувавши гірською місцевістю з фортифікаційними спорудами, ми перетнули польський кордон, там я відвіз своїх друзів-українців до містечка Клодзек на залізничний вокзал.
Раджу тим, хто цікавиться цими історичними подіями, вивчити карту Центральної Європи від 1939-го. Там ви відшукаєте відповідь на питання, яке вперше мені поставили українські друзі: «Чому ми вирушили до Орлицьких гір, адже там пролягає кордон із Польщею, а не з Німеччиною? Чому ви в цьому місці будували укріплення?». Відповідь проста: адже до 1945 року тут проходив кордон із нацистською Німеччиною. Лише після повоєнної Потсдамської конференції відбулися великі зміни на територіях Німеччини та Польщі. Фортифікаційна система в горах чеської прикордонної смуги сьогодні слугує специфічним музеєм, де досвідчені гіди пояснюють політичний та військовий контекст, яким є Мюнхенська угода. На підставі цього документа Чехословаччина була змушена без боротьби віддати нацистській Німеччині великі прикордонні райони з переважно німецьким населенням і бетонними фортецями.
———————————–
Цього року Посольство України в Чехії до Дня захисника України заснувало нову традицію вшанування пам’яті борців за незалежність. Адже чимало їх загинуло або поховано саме на території Чеської республіки. Учасники туру пам’яті відвідали визначні місця, присвячені українським бійцям, зокрема меморіал інтернованим військовим Першої світової війни в місті Лада. А також монумент бійцям Гірської бригади Української галицької армії в місті Ліберець, пам’ятник борцям за волю України в місті Йозефов та військовий цвинтар у Пардубіце, на якому збереглася могила вояків Української Народної Республіки.