Завгородня Інна редактор відділу "Соціум"

Турки нас врятують

ut.net.ua
11 Липня 2008, 00:00

 

  
Влітку в київських ПТУ затишшя. До приймальних комісій немає черг, хоча, фактично, на кожну спеціальність абітурієнтів тут приймають без конкурсу. Тільки ближче до осені в цих коридорах пожвавішає рух, коли сюди за останнім шансом потягнуться ті, хто не вступили до технікуму чи університету. А що тут робити? Оснащення старе, престижу ніякого, самі тільки обшарпані стіни з бюстами комуністичних лідерів навівають втому. Ті, хто таки прийдуть, пояснюватимуть свій вибір, мабуть, так само, як і сьогоднішні студенти пояснювали його мені: за компанію, зробив дурницю, з безвиході, щоб не повертатися до школи. Може, вони просто не знають, що в Україні на початок липня 2008-го зареєстровано близько 200 тис. вакансій кваліфікованих робітників?
 
Тим часом промисловість потерпає від нестачі практично всіх спеціалістів робітничих професії. Найгостріше кадрова проблема стоїть саме в Києві, де найінтенсивніше розвивається виробництво, особливо будівельна галузь: попит на ринку праці перевищує пропозицію у вісім разів. Рейтинги дефіцитних списків очолюють арматурники й водії. Далі йдуть бетонярі, малярі й муляри. Загалом на кожного робітника в столиці припадає 15 вакансій, а відповідно до попиту зростають і зарплати. (Детальніше дивіться інфографіку)
 
ЗАБУДОВНИК БАЖАЄ ПОЗНАЙОМИТИСЯ
 
«Ми відчуваємо дефіцит робітничих кадрів так само, як і вся країна, – говорить Віктор Власов, генеральний директор будівельної компанії «Містобуд». – Не вистачає каменярів, монолітників. Загалом усіх, навіть кранівників бракує! Шукаємо, наприклад, фахівців із високою кваліфікацією, а змушені погоджуватися на менш кваліфікованих». Не сподіваючись на випускників українських профтехучилищ, компанія намагається самостійно готувати кадри, коли досвідчений робітник учить новачка, або відправляти робітників на стажування за кордон. Порятунком для промисловості можуть стати лише іноземці: висока вартість найманого житла вже майже зупинила приплив робітників з інших міст. «Можливість приймати на роботу емігрантів є, – говорить забудовник, – але я поки що не наважився. Свого часу працював із турками, було дуже складно. Вони не розуміють нашого менталітету, в них зовсім інший підхід і до роботи, і до життя», – каже підприємець.
 
Страхи страхами, але на будівництвах в Україні вже працюють близько 3-х тис. робітників із Туреччини та країн колишньої Югославії. Протягом року їх кількість, за свідченням експертів, має збільшитися до 15 тис.: сприятиме підготовка країни до Євро-2012.
 
Проблема поглиблюється від’ємною демографічною ситуацією і мобільністю молоді, яка згодна працювати будь-ким, але за кордоном. З однієї причини – там кращі умови життя та праці. «До столиці приїздять із регіонів, а регіони – це молодь, їм потрібне житло й відповідні умови життя. Якби тут роботодавець виявив зацікавленість, якби їм про- понували хоча б певний пакет соціальних заохочень і захисту, якби вирішували питання з сімейними гуртожитками, як це робилося раніше за рахунок держави, ситуація змінилася б, – вважає директор департаменту професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки України Тимофій Десятов. – Зараз роботодавець не поспішає брати на себе зайві витрати. А попрацювавши без відповідних умов, наші люди їдуть за кордон». У такій ситуації перед владою стоїть непросте завдання – потрібно якомога швидше реформувати галузь освіти і мотивувати українців залишатися працювати вдома. Також варто зазначити, що кваліфіковані фахівці, навіть маючи змогу отримувати «тут» і «там» однакову зарплату, їдуть за кордон. Причина банальна – «там» працює закон і до кожної людини ставляться з повагою, «тут» – хабарі на кожному кроці й суцільне хамство.
 
МІЛЬЯРД ПРОБЛЕМ
 
У галузі нашої професійнотехнічної освіти є серйозні проблеми. За часи незалежності України матеріально-технічна база ПТУ фактично не оновлювалася. Тільки 2007 року Кабмін затвердив розпорядження, згідно з яким передбачається виділити 1 млрд грн на переоснащення. «Цього року ми розпочали з 10,8 млн, на наступний передбачено 86 млн, і до 2012-го ми повинні цей мільярд матеріалізувати, – пояснили Тижню в Міносвіти. – Плануємо створити по всій країні близько 300 міцних найсучасніших навчальних закладів, на основі яких і рухати цю програму вперед, максимально забезпечуючи попит». Але це в майбутньому. Сьогодні картина сумна. «Цього року ми повинні набрати 270 студентів, на кожну спеціальність заплановано одну-дві групи по 30 чоловік, – пояснює Валентина Плющ, старший майстер Київського вищого ПТУ будівництва і автотранспорту. – Але поки що на штукатура-маляра з оброблення декорацій подалися 13 абітурієнтів, а на озеленювача – лише три».

[711][714]

 
НЕОБХІДНІ РЕФОРМИ

 Рівні замість розрядів

 Для того, щоб українські дипломи, від профтехучилища до вишу, визнавали в Європі, Україні потрібно ухвалити Національну систему кваліфікацій. Її проект уже розробила Конфедерація роботодавців України за участю експертів Європейського фонду навчання, Європейської комісії та власне роботодавців, зараз справа за парламентом. В основу системи лягла Європейська рамка кваліфікацій, затверджена ЄС два роки тому. Вона передбачає вісім рівнів – від базових умінь до докторського ступеня. З 2012 року всі дипломи, які видаватимуть у ЄС, відповідатимуть певному рівню кваліфікації. Перш ніж запроваджувати систему рівнів в Україні, треба скасувати розряди, а відтак, і змінювати всю теперішню систему оплати праці та пенсій.  

 

 
ДОВІДКА

 Статистика 

В Україні 1038 професійно-технічних навчальних закладів, з них 927 є державними, 41 – у структурі вищих навчальних закладів і 83 – в установах виконання покарань. Професійно- технічна підготовка ведеться з 537 професій. За роки незалежності з’явилося 56 нових професій, пов’язаних з інформаційними технологіями й сферою послуг. 10% від загальної кількості випускників ПТУ вступають до вишів.