У Туреччині розвиток книжкової індустрії почався лише в 2005 році, коли держава почала виділяти кошти на неї. Вже за рік Орхан Памук отримав Нобелівську премію, що підштовхнуло багатьох турецьких видавців почати пошуки нових авторів.
Тоді ж видавництва почали користуватися державним фінансуванням, яке стало доступним більше, ніж інші програми. Реально було отримати 3 до 5 тис. доларів на переклади, просто подавшись на програму.
“80 мільйонів людей живуть в Туреччині, але наша влада більше зацікавлена у пропаганді зростанні кількості населенні в країні, щоб жінки мали хоча б двоє дітей, ніж у доступності книг або відкритті крамниць”, – пояснює видавчиня.
Читайте також: Інша Туреччина: позатуристичне обличчя країни
Три тисячі перекладів на 60 мов світу були перекладені видавництвом Kalem з 2006 року завдяки новій державній програмі TEDA, яка почала діяти 2005 року і основна її мета – зробити турецьку літературу доступною для світу та познайомити світовий ринок із турецькими книгами.
“Я особисто обожнюю цю програму. Нашій владі теж подобається такий процес популяризації нас у світі. Хоча у дипломатичних місіях наша література не використовується як візитівка, бо я думаю, що навряд чи наш президент щось читає (сміється). Не знаю, як в Україні, але у нас електорат переважно цікавиться, скільки дітей та дружин у президента, ніж тим, що він читає. Але як би було питання до президента, які три основні книги він прочитав, а не про кількість дітей, то можливо було б більше емоційного зв’язку і порозуміння з людьми”, – розповіла Нермін Моллаоглу. Повну розмову читайте у №40 Українського Тижня.