«Протягом шести місяців ми будемо сидіти і дивитися. Всі відносини з ЄС будуть заморожені», – заявив Ердоган. «Ми не будемо розмовляти з країною, яку не визнаємо», – додав він.
Видання відзначає, що таким чином турецький прем’єр прагне нагадати Європі про нерозв’язаний конфлікт у справі Кіпру, який був поділений на дві частини від часу турецького вторгнення в 1974 році. «Справу потрібно розглядати заново» – вважає Ердоган.
«Ми не визнаємо Євросоюз як співрозмовника з питання Кіпру. ЄС намагається перетягнути цю проблему на свою сторону. Ми ж говоримо, що вирішувати її треба повністю на платформі ООН", – заявив Ердоган.
Газета "Хюррієт", у свою чергу, відзначає, що Ердоган виступає за вирішення багаторічної проблеми на основі створення на острові федерації з двох держав.
Президент Кіпру Дімітріс Хрістофіас нещодавно просив очільника турецького уряду про зустріч в Істанбулі, де вони б мали «розв’язати проблему поділеного Кіпру впродовж одного вечора».
Однак Ердоган погоджується тільки на зустріч з усіма учасниками конфлікту, тобто окрім Хрістофіаса повинні бути присутні також прем’єр-міністр Греції та лідер кіпріотських турків – Дервіс Ероґлу.
Нагадаємо, Кіпр вступив до Євросоюзу у 2004 році. Однак де-факто кордон ЄС пролягає вздовж так званої «зеленої лінії», що розділяє грецьку і турецьку частини Кіпру. Самопроголошену Турецьку Республіку Північного Кіпру визнала лише Туреччина. Законодавство ЄС наразі тут не застосовується.
Багаторічна кіпрська проблема є каменем спотикання в переговорному процесі Туреччини з ЄС, який ведеться з 2005 року. Переговори були розпочаті по 35 пунктах інтеграційного досьє, але зараз ведуться лише по 13. Діалог по 18 позиціях заморожено з політичних мотивів, у тому числі, через позицію Анкари з питання врегулювання на Кіпрі.
Турецька влада неодноразово заявляла, що не відкриє свої порти Республіці Кіпр, суверенітет якої в Анкарі не визнають, до припинення міжнародної ізоляції Турецької Республіки Північного Кіпру.
Кіпр приймає головування від Данії в липні 2012 року. А 1 липня 2011 року, після трирічної підготовки до головування, Польща перейняла «стерно» Європейського Союзу.