Прем’єр-міністр Туреччини Реджеп Таїп Ердоган почав свій тур трьома африканськими країнами з Єгипту після чого відвідає Туніс та Лівію.
Багато експертів вже називають такий крок геополітичним – налагодженням зв’язків країною, яка прагне стати лідером Арабського світу.
На думку спеціаліста з Близького Сходу Партіка Кокборна, на користь Туреччини зараз грає низка факторів. Зокрема, її продумана політика стосовно країн, в яких нещодавно відбулася зміна влади. Сильний демократичний та помірно ісламський режим Туреччини може стати моделлю для побудови нових урядів цих країн.
Кокборн вважає, що впевнене критичне ставлення прем’єра Туреччини до Ізраїлю, робить його також привабливим для арабського світу. В той же час переконання серед арабських країн щодо того, що Барак Обама не зміг допомогти палестинцям, повністю підтримавши Ізраїль, зменшило популярність та вплив США в регіоні.
Туреччина отримала вигоду від Арабської весни, тому що намагається співпрацювати з теперішніми лідерами, хоча і з їх передниками також мала гарні відносини.
На думку Кокборна, країна також може заповнити вакуум сили в регіоні, оскільки одні із найвпливовіших країн Єгипет та Сирія наразі слабкі, а Ірак так і не відійшов після повалення Саддама Хусейна.
У політиці Іраку Туреччина також відігравала досить істотну роль, оскільки їй вдавалось виступати посередником між різними партіями, сектами та етнічними групами.
Ердоган критикував репресії режиму Ассада в Сирії, ймовірно прорахувавши, що цей режим, принаймні в його теперішній формі, довго не проіснує. А в Лівії Туреччина довго не могла наважитись порвати відносини з Каддафі, але коли нарешті це зробила, то зразу ж направила повстанцям $300 млн, саме в той час як їм конче потрібні були гроші.