У своїй статті автор порівнює Арабську весну з Помаранчевою революцією: «Тисячі українців протистояли диктатору і, в ретроспективі ті протести виглядали вельми схожими на повстання в арабському світі цього року». Брінклі відмічає, що так само як тунісці зараз, українці мали величезні очікування, які не здійснились.
Причину цього Брінклі вбачає в тому, що "Україна не мала жодного інструменту вільної держави – громадянського суспільства, груп, таких як Freedom House, Sierra Club або Фонд захисту дітей, нікого, в чиї обов’язки входило б вказати новому уряду, що необхідно зробити". Крім того, Брінклі зазначає, що українські чиновники направляли свої зусилля лише на утримання при владі їх диктатора та на власне збагачення. Причиною провалу демократії автор також вважає те, що Україні не вистачало одного з важливих елементів демократичної держави – вільної преси.
Автор зазначає, що Лівія та Туніс зараз мають майже ті самі проблеми, що їх мала Україна після Помаранчевої революції. «Ющенко просто не зміг виправдати очікування населення. Він не мав цих засобів», – додає він. На думку Брінклі, свою роль в провалі демократизації України зіграло й те, що адміністрація Буша, яка активно підтримувала Україну під час Помаранчевої революції, після нових виборів послабила свій інтерес та підтримку.
З іншого боку, відзначає Брінклі, вже зараз можна побачити одну важливу відмінність між Україно та Лівією. "Україна мала давнього ревнивого покровителя – Росію. Проте, Лівія не має друзів взагалі. Так, навіть Арабська Ліга вимагала в НАТО втручання в Лівії", – відзначає він. Разом з тим, вважає Брінклі, Обама, використовує розумніший підхід, ніж його Буш використовував в Україні. На противагу ситуації, коли Буш послабив свою підтримку України, Обама розуміє, що Америка повинна продовжувати свою діяльність в Лівії. Експерт, зокрема, вказує на той факт, що нещодавно державний Секретар США Хілларі Клінтон відвідала Тріполі для того, щоб зустрітись з представниками нового уряду Лівії.
Брінклі вважає, що подібно до того, як Захід об’єднав свої зусилля, щоб НАТО повалило Каддафі, так само західні лідери тепер повинні продовжувати бути залученими до процесів в Лівії та Тунісі.