Автор зазначає, що «люди, які розгубилися в сучасному безладі, схильні шукати порятунок в уявному та умовному минулому». За його словами, йдеться про ностальгію за тим, що нібито колись було: за порядком і зрозумілістю світоустрою.
При цьому, «зовсім не обов’язково бути представником старшого покоління, щоби відчувати ностальгію за міжчассям».
«Це не означає, що всі українці усвідомлюють свою ворожість до імперської моделі, навпаки, дехто почувався й почувається в ній цілком комфортно, деякі абсолютно успішно реалізуються й роблять помітний внесок у її життєздатність, але в такий спосіб вони відмовляються від своєї ідентичності, перестають бути власне українцями й перетворюються на росіян, точніше, малоросів», – пише автор.
Разом з тим він наголошує, що «сама імперія переживає ненайкращі свої часи».
«Цивілізаційний проект «Росія», який склався 300 років тому, себе вичерпав», – зазначив Ворс.
За його словами, «Російська держава, найімовірніше, не загине й не розпадеться, доки не будуть остаточно висмоктані енергоресурси, що підтримують її життєздатність, проте забезпечити своїм мешканцям сенс існування й напрям розвитку вона вже не в змозі».
«Відповідно дрейф у її бік позбавлений будь-якого сенсу».
Він зазначає, що «це неможливо розтлумачити нинішнім керманичам України: і не зрозуміють, і не повірять».
«Це також важко пояснити частині громадян: вони, як було сказано, перебувають в умовному часі-просторі», – зазначив він.
«Але це можливо й необхідно донести до тих українців, які орієнтовані на майбутнє, незалежно від їхньої нинішньої мовно-культурної орієнтації», – наголосив автор.
Детальніше читайте у статті «Геть песимізм!» у № 34 Українського тижня.