Приїжджає подруга з Піднебесної й скаржиться: усі речі пропахли Китаєм. Запах не зникає навіть після прання. Заінтригована, прошу принести хоч якусь хусточку. Цікаво ж! Вона приносить – я нюхаю. Справді, тхне Китаєм. Свій запах, безперечно, має Західна Європа, що однаково пахне і в Баварії, і в Британії. Мені здається, що це запах якогось мийного засобу. А ось у наших заводських їдальнях або на кухнях профілакторіїв і досі пахне «совком». Причому його можна не лише понюхати, а й скуштувати: це знайомий із дитинства смак котлет із хлібом. Такий незмінний, що можна аж отетеріти від спогадів десь на віддалених теренах загубленої цивілізації. Певно, саме через чутливість до запахів у людей розвивається алергія на далекі подорожі.