Цифровий марафон

Світ
27 Жовтня 2010, 13:56

Уявіть собі ситуацію. 2015 рік, ви повертаєтеся додому після важкого дня, вмощуєтесь перед  телевізором, натискаєте на кнопку пульту, а у відповідь – тиша. Вам телефонує мама і в паніці повідомляє, що не може подивитися улюблений серіал, бо телевізор нічого не показує ні в неї, ні в сусідки, ні в куми. Ця ситуація цілком можлива, якщо Україна й далі відкладатиме у довгу шухляду перехід на цифрове телемовлення.


Нова доба телебачення


Цифрове телебачення (ЦТБ) – наступний крок у розвитку телекомунікацій. Аналогова технологія мовлення, проіснувавши менш ніж століття, безнадійно застаріла. ЦТБ дає  телеканалам можливість передавати декілька сигналів одночасно, причому зі значно кращою якістю картинки та звуку. Завдяки «цифрі» через один канал можна передати значно більший обсяг інформації.


Щоб приєднатися до мільйонів тих, хто уже має змогу дивитися телебачення покращеної якості, потрібно придбати або новий телевізор, в якому відразу вбудований приймач цифрового сигналу, або спеціальний перетворювач (сет-топ бокс), що дозволяє аналоговому телевізорові показувати «цифру».


Перехід на цифрове телебачення в Європі почався дванадцять років тому – з Великої Британії. На сьогодні уже 86% британців пройшли конвертацію, а до 2012 року країна обіцяє повністю перейти на «цифру». Десять країн світу уже відмовилися від аналогового мовлення, першими з яких були Люксембург та Нідерланди.


Згідно з міжнародною угодою «Женева-2006» запровадження ЦТБ у світі планують завершити до 2015 року, тоді ж остаточно відімкнуть усі аналогові передавачі. До того часу більшість каналів транслюватимуть як в аналоговому варіанті, так і в цифровому. Світ до глобального переходу готується активно. В Україні ж крім спеціалізованих ЗМІ та створених для активізації переходу галузевих комітетів про «цифру» більше ніхто поки що не говорить.


Ціна якості


Перехід на ЦТБ потребує величезних коштів. Тому кожен із урядів світу намагається із найменшими витратами охопити якнайбільшу територію цифровими комунікаціями. Для того, щоб країна перейшла на ЦТБ, потрібно з одного боку розбудувати доволі густу мережу телевеж, які б забезпечили передачу сигналу, а з другого – забезпечити населення перетворювачами. Окрім цього, кожній з країн потрібно визначити для себе універсальний формат стиснення цифрового мовлення. Найпоширеніші зараз MPEG-4 та MPEG-2, причому перший формат загалом дорожчий для впровадження, проте дозволяє отримувати якіснішу картинку та вдвічі більшу кількість каналів.


У Європі розробили кілька варіантів переходу на «цифру». В одних країнах процес конвертації фінансує уряд, в інших – телерадіокомпанії, а в третіх – самі споживачі. Норвегія, як заможна країна, відразу перейшла на ЦТБ високої якості. Для цього населення придбало перетворювачі за ціною близько €3000. В Італії, натомість, держава надала допомогу в купівлі дешевих сет-топ боксів усім охочим. У Франції ж з 2005 року діє подвійна система впровадження «цифри»: громадяни з високим рівнем доходів мають можливість отримувати велику кількість платних каналів у форматі MPEG-4, а для менш заможного населення пропонують безплатний пакет каналів. Для цього їм треба лише придбати недорогий перетворювач для формату MPEG-2 в найближчому супермаркеті. У Німеччині доступ до локального цифрового сигналу фінансують місцеві органи влади.


Про психологічну підготовку населення до такої зміни у цих країнах також дбають. По телебаченню крутять соціальні ролики, є вулична та інтернет-реклама. Пересічні громадяни не лише давно знають про існування перетворювача, а й можуть назвати бренд, який їм більше до вподоби чи по кишені.


Минулого року, не зважаючи на потужну рекламу та на перенесення дати переходу на півроку вперед, у Сполучених Штатах Америки  все одно два мільйони користувачів виявилися неготовими до вимкнення аналогового телебачення. І це при тому, що уряд країни надавав сорокадоларові купони на отримання безплатного сет-топ боксу усім охочим. Перехід на «цифру» обійшовся Америці майже в півтора мільярда доларів, але ці витрати має компенсувати продаж всього діапазону цифрових частот, від якого очікують отримати $19 млрд. Цього літа організовано перейшли на ЦТБ Латвія та Естонія, а 5 жовтня закінчила перехід Хорватія.


Світле цифрове майбутнє


Швидкий темп реалізації договору «Женева-2006» в інших країнах не залишає українським телекомпаніям, як і чиновникам у сфері телерадіомовлення, шляху до відступу. Невиконання угоди призведе до величезних збитків та значних репутаційних втрат.  В уряду є напоготові План заходів щодо впровадження цифрового телерадіомовлення, у Національної ради з питань телебачення та радіомовлення – План розвитку радіопростору, але ці та інші подібні документи не показують, як реально до 2015 року здійснити перехід.


«Був час, коли держава вважала, що у неї є гроші на ЦТБ, та й зараз можна знайти гроші на половину мереж, – каже Валентин Коваль, генеральний продюсер телеканалу М1, голова цифрового комітету асоціації «Індустріальний телевізійний комітет». – Але канали й самі готові розбудовувати цифрову мережу. За державою частоти та земля». При цьому обидві сторони розуміють, що якщо хтось інший, наприклад французи, створять цю мережу за нас, то Україні це обійдеться втридорога.


Як сприйме населення такі зміни, прогнозувати складно. На думку експерта, українцям треба роз’яснювати, демонструвати переваги, а коли дійде до купівлі, то половина з них зможе змінити телевізори, а інша – придбати перетворювачі. «З таким розвитком технологій, думаю, що до 2015 року перетворювач коштуватиме не більше $40-50, – прогнозує пан Коваль. – Тож $15 млн цілком вистачить, щоб забезпечити соціально незахищені верстви перетворювачами. Значно більші гроші витрачаються на виборчі кампанії».


Українські меридіани


В Україні тим часом розробили вітчизняний тюнер для приймання аналоговими телевізорами цифрового сигналу. Зпочатку поточного року ВАТ «Меридіан» уже випускає перетворювач «Меридіан ТТЦ-101», проте ціна одного такого приладу становить близько 500 грн. Виробник обіцяє знизити ціну до 300-350 грн за умови масового виробництва.


Також зрозуміли важливість, а головне перспективність участі в переході на цифрове телебачення й деякі українські мобільні оператори, які готові покрити витрати на запровадження «цифри» та придбання декодерів для населення. Взамін, однак, вони претендують на частоти, якими зараз користується аналогове телебачення, для створення мережі четвертого покоління.


Є й інша ідея: використати обладнання та вишки, які належать «Укртелекому». В такий спосіб можна у десятки разів здешевити процес переходу. Ресурси державного телекомунікаційного гіганта уже сьогодні використовують для подачі тестового цифрового сигналу в Одесі та Житомирі.


Цього року на реалізацію програми з держбюджету було виділено всього 1,65 мільйона гривень, коли за попередніми підрахунками на повне впровадження «цифри» в Україні потрібно близько шести мільярдів гривень. Але деякі українські експерти вважають цю цифру штучно завищеною. Витрати, що розраховані у бізнес-планах телекомпаній, набагато менші, ніж офіційно декларовані урядом. У будь-якому разі, половину цієї суми населення має сплатити самотужки. Решта витрат припаде на держбюджет та місцеві бюджети. Уявіть 2015 рік, вибори мера Києва, але кожному пенсіонеру замість кілограма гречки пропонують новенький сет-топ бокс.


 


 


Європа переходить на «цифру»
















Повністю перейшли на ЦТБ


Андорра, Швейцарія, Норвегія, Німеччина, Фінляндія, Люксембург, Нідерланди, Ісландія, Швеція, острів Мен (Велика Британія), Естонія, Латвія, Хорватія


Перейдуть до кінця 2010 або швидше


 


Австрія, Данія,  Іспанія, Мальта, Словенія,  Бельгія


Перейдуть до кінця 2012 або швидше


 


Болгарія, Кіпр, Чеська Республіка, Греція, Франція, Угорщина, Італія, Литва, Португалія, Румунія, Словаччина, Велика Британія, Ірландія,  Сербія, Чорногорія, Боснія і Герцеговина, Албанія, Туреччина


Перейдуть до кінця 2015 або швидше


 


Росія, Україна, Білорусія, Молдова, Польща, Македонія, Вірменія, Азербайджан, Грузія, Казахстан