Назва Роскомнадзор відома не лише росіянам, але й мешканцям України та інших країн світу. Заборони головного цензора російського інтернету часом видаються не дуже далекоглядними, часом суперечать будь-якій логіці. За епічною боротьбою Роскомнадзора з Telegram декілька років тому спостерігав весь світ. І Telegram став, мабуть, єдиною соціальною платформою, яка змогла протистояти російському інтернет-цензору. Її не лише не заблокували у РФ, але й стали використовувати в якості офіційного комунікаційного майданчика – і сам Роскомнадзор, й інші російські державні структури, які створили власні телеграм-канали. Тимчасом Роскомнадзор продовжував ставати сильнішим та впливовішим.
Справжня потужність цієї установи оприявнилась після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Блокування соціальних сервісів компанії Meta, постійні погрози YouTube – це лише найбільш видимий, зовнішній бік роботи Роскомнадзора. Насправді ж, ця структура стала не лише головним цензором Рунету, але й помічником російської репресивної машини. Роскомнадзор стежить не лише за контентом сайтів, але й аналізує вміст соцмереж, в тому числі заблокованих, та допомагає російським силовикам переслідувати громадян.
«Вони все бачать» або Що дізналися журналісти The New York Times, проаналізувавши документи Роскомнадзора
Завдяки діяльності угрупування DDoSecrets журналісти The New York Times змогли отримати та проаналізували більше 700 гігабайтів файлів з внутрішніми документами одного з локальних підрозділів Роскомнадзора. Цей витік насправді більш ніж наочно демонструє, як саме російська репресивна цифрова машина стежить за будь-якою активністю громадян – дзвінками, онлайн-трафіком та навіть переміщеннями. Якщо на початках Роскомнадзор був телекомунікаційним регулятором, то сьогодні він перетворився в потужну систему стеження та цифрового помічника для російських силових структур.
Активність Роскомнадзору посилювалась поступово. Спочатку вона обмежувалась штрафами та вимогами видалення контенту до соціальних платформ. Потім структура заблокувала у Росії LinkedIn та Telegram, вона ж організувала сповільнення роботи Twitter. Ця діяльність головного цензора Рунету була публічною та відомою.
Читайте також: Приховані війни за дані
Проте в отриманих документах журналісти The New York Times знайшли докази того, як Роскомнадзор став шпигунським інструментом. Співробітники структури стежили за блогерами, опозиціонерами та звичайними людьми. Отримані документи стосуються діяльності підрозділу структури в Башкортостані, де Роскомнадзор допомагав у переслідуванні соратників Навального, а з початком війни – стежив за звичайними людьми, які виходили на протести. Свої звіти співробітники місцевого підрозділу Роскомнадзора відправляли прямо у ФСБ.
Цікавим результатом аналізу документів став той факт, що, на відміну від більш технологічно підкованих колег у Китаї, де інтернет-спостереження більш автоматизоване, значна частина роботи російських цензорів виконується вручну. Співробітники структури переглядають соцмережі, вимірюють настрої громадян, намагаються давати прогнози.
Не варто забувати про діяльність Роскомназдора щодо блокування окремих сайтів. Вперше про блокування «неугодних» онлайн-медіа в Росії заговорили у 2012 році, а у 2022-му масштаби блокувань стали величезними. Російським громадянам не дають навіть користуватися VPN-сервісами, за допомогою яких можна читати заблоковані ресурси. Успішність діяльності Роскомнадзору по зачистці інформаційного простору РФ, помножена на діяльність «Яндексу», який видаляє з пошукового індексу видання, заблоковані Роскомнадзором, допомагають створити для російських громадян потрібну картину світу, в якій злочини в Бучі та Ізюмі – це вигадки ворогів, а війна на чужій території називається «народною».
Подання Роскомнадзором позову проти Internet Archive через відмову видалити заборонений у РФ – контент виглядає як підготовка до зачистки інформаційного простору у масштабі всього інтернету. Internet Archive – це сервіс, який зберігає копії всіх сайтів інтернету в різний час. З його допомогою можна побачити, як виглядав Google 20 років тому або про що писали заборонені в Росії ресурси. Не виключено, що після такого позову Роскомнадзор заблокує Internet Archive у РФ, щоб росіяни не змогли знайти навіть сліди альтернативного погляду на реальність.
Читайте також: Цифровий ГУЛАГ. Як Росія будує систему тотального стеження за громадянами
Організувати стеження за громадянами Росії допомагають Роскомнадзору депутати та чиновники, які приймають відповідні закони, що унеможливлюють існування вільного та анонімного інтернету в принципі. Один з результатів потрібної діяльності законотворців – обов’язкове використання у кожного російського провайдера системи СОРМ – «чорних скриньок», які фіксують всю активність користувачів. Ці пристрої стеження повинні мати російські мобільні оператори та провайдери. Хоча Європейський суд виносив рішення про те, що ці інструменти порушують право на недоторканність особистого життя, зрозуміло, що ніхто в Росії не відмовився від їх використання. І якщо раніше у Росії силові структури застосовували дурні невиправдані звинувачення випадковим жертвами (як це було з математиком Дмитром Богатовим, якого заарештували лише за факт розміщення вдома серверу Tor), то зараз спецслужби Росії успішно зламують пристрої підозрюваних, як це відбулося у справі журналіста Івана Сафронова.
Блогери-злочинці
Коли у Росії визнали екстремістською компанію Meta Platforms, що володіє сервісами Facebook, Instagram та WhatsApp та заблокували її сервіси, влада пообіцяла, що пересічних громадян не переслідуватимуть за використання цих сервісів. Більше того – російські можновладці та публічні особи активно користувалися і Facebook, і Instagram.
Тому можна уявити здивування блогерки Вєроніки Логінової, у помешкання якої прийшли правоохоронці із заявою-попередженням про те, що їй загрожує ув’язнення терміном до 6 чи до 8 років (в залежності від того, яку статтю кримінального кодексу Росії вона порушила). Підставою для претензій Кунцевської прокуратури до неї полягає в тому, що Вероніка закликала підписуватися на її блог у Instagram. За теперішніми російськими законами це може бути кваліфіковано як екстремізм або як залучення до екстремістської діяльності інших людей.
Це перший у Росії випадок переслідувань блогерів за використання соціальних мереж. По великому рахунку, не дивно, чому об’єктом цього переслідування стала fashion-блогерка, а не умовна Ксєнія Собчак чи Марія Захарова, котрі так само активно ведуть свій Instagram. Блогерка стала показовою жертвою російської репресивної машини.
Проведений журналістами The News York Times аналіз документів показав, що працівники Роскомнадзору дуже активно вивчають Instagram-блоги росіян. Просто до цього часу в поле їхньої уваги потрапляли політичні активісти та учасники протестних мітингів. Проте історія Логінової показала, що тепер руки російської репресивної машини можуть дістати будь-кого.
Мікропроцесор репресивної машини
Так само, як ноутбук, смартфон чи смарт-годинник не можуть працювати без мікропроцесора, російська репресивна машина була б у рази слабша без системи, вибудованої Роскомнадзором. Недарма оголошення мобілізації супроводжувалося повідомленням від Роскомнадзору про блокування ресурсів, які поширюватимуть неправдиву інформацію про цей процес. Про перші блокування медіа за згадані порушення уже розповідала Роскомсвобода – проект, який займається захистом цифрових прав росіян, їхньою безпекою та приватністю.
Читайте також: Чи має Росія кібернетичну суперзброю?
Ймовірно, росіянам слід очікувати посилення цифрового стеження, яке організувати не так уже й важко. Тим більше, Роскомсвобода уже розповідала про те, що у росіян, котрі виїздять за кордон, переписують IMEI-номери – це унікальні ідентифікатори смартфонів, які сприятимуть стеженню за тими, хто повернеться. Тому фахівці Роскомсвободи рекомендують міняти смартфон, а іще нагадують, що вимога надання IMEI є незаконною і від неї можна відмовитися.
Росія давно намагається вибудувати свій окремий інтернет. І Роскомнадзор їй в тому активно допомагає. «Великий брат», яким прагне стати Роскомнадзор в Рунеті, може знищити саму ідею соціальних сервісів або, принаймні, змусити росіян користуватися лише вітчизняними ресурсами та писати винятково на нейтральні теми. Це звучить утопічно, але, зрештою, 10 років тому все, відбувається сьогодні – і в реальному житті, і в цифровому – теж виглядало не надто реалістично.