У добу електроніки й соціальних мереж теж є чимало ентузіастів, які вважають, що світ змінить і врятує тотальна діджиталізація. Щодо змін, власне, годі сумніватись, а щодо порятунку — це категорія релігійна, а отже, ірраціональна. Залежить від того, як її інтерпретувати. Наївно думати, що технології здатні змінювати людську природу, політику урядів чи просто дарувати радість спілкування зі світом без жодних підступів та маніпуляцій. Звичайно, є чимало людей, яких нічого не цікавить у соцмережах, окрім власних фото і котиків, але це вже до питання, хто яку інформаційну бульбашку обирає і яку контекстну рекламу під ваші запити добирає штучний інтелект.
На початку 2000-х ходив анекдот про недалекого міліцейського чина, який давав своїм підлеглим завдання встановити, «хто очолює інтернет у нашій області». У масштабах області це, звісно, смішно. Але коли йдеться про світ, то на думку одразу спадає знаменита трійця Amazon, Google, Facebook. Складно говорити в їхньому випадку про традиційну ієрархію, однак сучасний цифровий простір без цих ключових гравців уявити неможливо. Хтось бачить у них апостолів нового світу, у якому не буде держав і кордонів, а вся координація відбуватиметься через вільний віртуальний простір (привіт лібертаріанцям), хтось світовий уряд і мало не цифрових «масонів, які керують усім світом і ставлять печать антихриста». Масштаби діяльності та вплив техногігантів справді велетентські, тому великим є й побоювання щодо могутності цих корпорацій.
Читайте також: Королівство в смартфоні
У велетах цифрового світу з нового тільки технології та швидкість передачі даних. 150 років тому у фаворі були компанії, що отримували концесії на будівництво залізниць. Ну хто на той час міг із ними зрівнятися? Тогочасні зміни стосувалися теж практично кожного, і виникала ілюзія, що світом надалі керуватимуть королі рейок і паровозів. А ще раніше були Отс-Індська компанія та їй подібні, що тримали весь світ у залежності від колоніальних товарів. Так, у ті часи без благословення імперій увесь цей великий бізнес був би неможливим. Утім, подивіться, як сьогодні приборкують і беруть собі на озброєння технології Китай, монархії Арабського світу (див. Тиждень, № 43). Виявляється, шейх чи лідер Компартії цілком може дозволити «очолювати» інтернет на підконтрольній території.
У вільному світі, звісно, більше демократії, а отже, більше й загроз. Росія вже не одні зуби з’їла в «грі на чужому полі», ольгінські боти встигли побавитися і в Brexit, і в американські вибори, і в каталонський сепаратизм. Про Україну годі й казати. Заскочені техногіганти поступово призвичаїлися до великих прибирань та дезінфекції, часом у них навіть руки до антиукраїнських груп доходять. Спрацьовує логіка, як із будь-якою бюрократією: якщо довго й наполегливо жалітися, вас почують. Звісно, що жалітися вміють і росіяни. І вони теж вибивають наших гравців із віртуального поля. На війні як на війні.
Та чи варто боятися або вимагати чогось надзвичайного від цифрових велетів? Якщо прибрати пафос та емоції, то це лише корпорації зі своїми янголами та демонами, цілком конкретними (і відомими) власниками, акціями на біржі та податковою оптимізацією. Просто нинішній етап — це такий собі «дикий цифровий капіталізм», якому бракує правил і запобіжників, здорової конкуренції. Уряди, які трохи оговталися після цифрової революції, починають думати над тим, що не можна збільшувати залежність від США та Китаю й «очолювати інтернет» на своєму рівні: Німеччина вже робить кроки в цьому напрямку і, можливо, створить приклад для всієї Європи.
Читайте також: Складний зелений шлях
В Україні, де правляча партія оголосила своєю ідеологією лібертаріанство і будує «країну в смартфоні», якоїсь продуманої політики щодо техногігантів наразі не спостерігається. Втім, добре, що, наприклад, у Facebook Україну помітили і навіть призначили уповноважену в нашій країні. Це однозначно краще, ніж іти за логікою багатьох компаній, які прагнуть провадити локалізацію в регіоні за принципом «Росія та прилеглі пострадянські країни».
Однією з ознак цифрової доби є швидкість, тому цілком можливо, що оперативна реакція на наявні виклики як з боку техногігантів, так і з боку урядів дасть змогу уникнути великих негараздів у майбутньому. Доба могутніх цифрових «динозаврів» мине, і діяльність цих корпорацій стане такою самою зрозумілою та передбачуваною, як графік роботи залізниці.