Понаднормове вживання оковитої часто ставало причиною скандалів і бійок. І тоді втручалася львівська міська сторожа – ціпаки. Назва ця походила від їхньої основної зброї – важкого бойового ціпа, окутого залізом.
Ціпаки носили блакитний одяг із червоною облямівкою й олов’яними ґудзиками, а на головах – ковпаки з чорного ведмежого хутра, прикрашені бляхами з гербом міста. Ціпаків було 24. Формально вони мали вночі охороняти міські брами, але фактично виконували функції міської поліції. Цю організацію пов’язувала кругова порука. Стати її членом можна було лише тоді, коли звільнялася вакансія, і тільки за умови поручництва старших. Ціпаки заробляли свій хліб нелегко, бо вгамовувати доводилося не лише п’яних.
І виступи низів міста треба придушувати, й утихомирювати бійки між учнями єзуїтської колегії та кафедральної школи, й припиняти єврейські погроми. 1735 року за побиття кількох повій батогами магістрат видав ціпакам по 6 грошів. До речі, в тому ж році сеанс інтимних послуг у Львові коштував 12 грошів при денному заробітку кваліфікованого муляра 30 грошів.