Власне, 18 вересня районна Феміда поставила якщо не крапку, то три крапки у справі масових заворушень в Одесі. І виправдала 19 підозрюваних: громадян України та Росії, яким інкримінували участь у масових заворушеннях (супроводжувалися насильством, знищенням майна, опором представникам влади за допомогою зброї, що призвело до масових жертв). Суспільство зустріло таке рішення суду з обуренням. Мовляв, як так — у центрі мільйонного міста вбивали людей, а винних немає?
Минуло три роки після відомих подій, і скидається на те, що слідство не надто активно займалося розслідуванням. Наприклад, правоохоронці оглядали місце вбивств проукраїнських мітингувальників лише… 15 травня. За цей час слідів злочинів — крові, гільз тощо — майже не лишилося: 3 травня двірники старанно прибрали вулиці. До того ж за три роки слідство не спромоглося якісно розслідувати вбивство шести мітингувальників у центрі Одеси: встановлені підозрювані лише у справах двох загиблих. Щодо інших чотирьох, убитих із різної зброї і в різних місцях, убивці, навіть потенційні, невідомі. Провадження ж, у якому 18 вересня цього року оголосили вирок, окремі активісти називали чи не найбільш перспективним: підозрюваних затримали в центрі міста в ТЦ «Афіна», із якого потенційно могли розстрілювати мирну ходу, одразу після заворушень. Унаслідок цього п’ятеро з них опинилися за ґратами, решта отримала менш суворі запобіжні заходи. Саме ж провадження виділили з так званої великої справи 2 травня. Утім, виявилося, що робота слідчих змушує бажати кращого. Що ж до інших проваджень, то там ситуація була подеколи навіть гірша. А окремі підозрювані встигли виїхати з України, дехто навіть на окупований Донбас, як-от Олексій Фомінов, де й далі скоювали злочини (див. Тиждень, № 18/2017).
«Обвинувальний акт, який передали до суду, є радше політичним есе, ніж аргументованим документом. Майже щодо всіх 20 підозрюваних однаковий текст, який зводиться до того, що колишні можновладці хотіли повернутися до керма держави й тому платили людям на Куликовому Полі. А саме звинувачення звели буквально до трьох рядків: кидали «коктейлі Молотова», каміння, чинили опір міліції. І оскільки довести такий обвинувальний акт проблематично, судді імітують суд, прокуратура — роботу», — розповідала Тижню ще в травні цього року голова правління експертно-аналітичної агенції «Група 2 травня» Тетяна Герасимова. Тоді, нагадаємо, справу розглядали суди Одеси. Точніше, не так розглядали, як гальмували.
Читайте також: Поліція відкрила провадження за фактом сутичок біля суду в Чорноморську, є потерпілі правоохоронці
Подальші події лише підтверджували проблеми зі слідством. Місцеві активісти, які цікавилися темою, скаржилися, що у справи кульгає доказова база. Оскільки, за їхніми словами, низка доказів чомусь не опинилася в суді, хоча їх передавали слідчим.
«Парадокс у тому, що слідство залучало такі докази до справи. Особисто я в повному процесуальному порядку подавав свої відеозаписи двічі. Уперше зробив це в червні 2014 року, а вдруге у 2016-му. Також мене допитували як свідка, але чомусь прокуратура вирішила, що ці докази не повинні бачити в суді. Тож їх туди не передали, як і величезну кількість інших доказів, про які нам відомо», — розповів журналістам учасник «Групи 2 травня» Сергій Дібров.
Суд Чорноморська, на відміну від одеських, довів справу до завершення за три місяці. І там у залі засідань стало зрозуміло, наскільки неякісно спрацювала прокуратура. Так, суд відмовився брати до уваги слова головного свідка слідства Олександра Посміченка. Оскільки, як зазначили судді, він не раз відмовлявся давати свідчення, а коли надавав їх у залі суду, то плутався і «суперечив собі». Крім того, судді констатували, що Посміченко був залежним від слідства (його затримували разом з іншими в ТЦ «Афіна», а згодом слідство запропонувало йому співпрацю), тож міг обмовити підсудних. Що ж до відеозаписів, демонстрованих у залі засідань, то суд вважає їх сумнівними. Оскільки прокуратура, попри часті вимоги, не надавала оригіналів відео, а лише їхні редаговані версії. До того ж розрізнити обличчя на більшості відеозаписів неможливо, а доказів, що зафіксовані на відео особи і є обвинуваченими, слідство також не навело. Крім того, у суду виникли претензії до медичної експертизи, яку провели на основі «незрозуміло ким складених медичних документів», і до протоколів огляду місця події, оскільки вони складені не уповноваженими на це особами. У своєму рішенні суд також зауважив на недоліках у роботі прокуратури: не встановлена зброя, з якої дістали поранення загиблі, не допитані уболівальники, міліціонери (окрім одного), немає свідків-посадовців тощо. Загалом суд констатував, що слідство недостатньо ретельно збирало докази. І водночас судді не виключили, що обвинувачені могли «захищати населення». Також щиро дивують слова свідка захисту обвинувачених, мовляв, проросійські протестувальники були в пляжних капцях, а проукраїнські активісти озброєні до зубів, а дехто навіть із «наколками у формі свастики». Суд, вислухавши все та всіх, вирішив: підсудних виправдати.
Читайте також: Справи Майдану. Суд видав дозвіл на арешт двох екс-"беркутівців"
Фактично суспільство побачило черговий приклад того, що владні структури часом не спроможні працювати якісно. І претензії тут навіть не так до суду, як до досудового розслідування. Якщо ж владні інстанції не спроможні стежити за дотриманням законності та справедливості, традиційно починає говорити вулиця. Тож активісти, які зібралися під судом Чорноморська 18 вересня, спробували ввірватися всередину, щоб не допустити виїзду обвинувачених. У хід пішов сльозогінний газ, який застосовували як протестувальники, так і силовики. Попри заворушення, поліція таки спромоглася евакуювати виправданих фігурантів справи 2 травня. Проте недалеко. Через кілька годин одного з них побили на автозаправці неподалік Чорноморська. У чоловіка виявили закриту черепно-мозкову травму й перелом ребра. У суспільстві заговорили про самосуд. Тоді ж прокуратура заявила, що піде оскаржувати рішення суду в апеляцію. Водночас двоє фігурантів справи Сергій Долженков і Євґєній Мєфьодов дістали нові підозри за ст. 110 — посягання на територіальну цілісність. Йдеться про діяльність так званої Одеської дружини у 2014 році. І майже відразу ці двоє знову опинилися за ґратами СІЗО. Лишається сподіватися, що нове слідство буде значно якіснішим за попереднє. І що в суді можна буде почути вирок, який ґрунтується не на проколах прокуратури, а на доказах. Врешті він бодай частково має дати відповідь на запитання: хто ж винен у тому, що сталося 2 травня в Одесі?