Опитування, які проводили в останні дні кампанії, показували, що «Лікуд», партія Нетаньягу, програвав суперникові – Сіоністському союзу під проводом Іцгака Герцоґа. Одержимість прем’єра загрозою ядерної програми Ірану і сварлива промова в американському Конгресі, де він розкритикував переговори Барака Обами з Тегераном про нуклеарну зброю не принесли йому багато користі. Лікудівців, схоже, більше хвилювала вартість життя.
Несподівано Нетаньягу, відомий глибоко підозріливим ставленням до журналістів, відкрився всім, хто простягав йому мікрофон. Він заявив, що «міжнародні сили витрачають мільйони» на те, щоб привести до влади лівих. А ще відрікся від обіцянки 2009 року стосовно державності Палестини, чим викликав жах за кордоном, але мінімум реакції в Ізраїлі, де вже ніхто й так не вірив, ніби він досі підтримує сценарій двох держав. Більш суперечливим бачилося співвітчизникам його попередження в день виборів про небезпеку того, що «на дільниці стадом ринуть» арабські громадяни.
Така кампанія, хоч і була огидною, але виявилася разюче ефективною. Після підрахунку майже всіх голосів «Лікуд» здобув 30 мандатів, Сіоністський союз – 24. Герцоґ привітав Нетаньягу. Питання тепер в тому, яку ціну заплатить Ізраїль за відчайдушний заклик Нетаньягу до правих.
Насолоджуватися лаврами перемоги новому правлячому кабінетові доведеться недовго. Неприязнь до нього з боку Адміністрації Обами стала помітна відразу. Білий дім не привітав ізраїльського прем’єра з перемогою, як заведено. Обама не телефонував Нетаньягу, зате ненадовго подзвонив держсекретар Джон Керрі. Речник Білого дому сказав, що США «дуже занепокоєні риторикою поділу в Ізраїлі, спрямованою проти ізраїльських арабів». Крім того, Адміністрація «перегляне» підхід до дипломатичного процесу в світлі заяв Нетаньягу про сценарій «двох держав».
Далі, безперечно, конфронтації буде ще більше. Озброївшись відмовою Нетаньягу від сценарію двох держав, Палестинська національна адміністрація, швидше за все, з подвійним запалом візьметься за дипломатичне ізолювання Ізраїлю на міжнародних майданчиках. Наступного місяця вона приєднається до Міжнародного кримінального суду, де домагатиметься звинувачення Ізраїлю у військових злочинах під час війни в Секторі Газа минулого літа і в спорудженні єврейських поселень на окупованих територіях Палестини. Щоб відбитися від такого тиску, Нетаньягу знадобиться американська допомога, але ізраїльські дипломати побоюються, що Обама не дуже хотітиме боротися на боці Ізраїлю або ж виставить за це певну ціну.
Читайте також: Перемогти всупереч усім
Отже, попри свою публічну обіцянку сформувати правий кабінет і мантри однодумців прем’єра на кшталт: «Ми не хочемо єдності!» (з лівоцентристським Сіоністським союзом), Нетаньягу цілком може спробувати заманити до свого уряду лідера суперників і створити таким чином дипломатичний щит.
«Бібі хоче бачити Герцоґа у своєму уряді. Йому потрібен хтось, хто візьме на себе неминучий вогонь з боку Обами та європейців», – каже один із головних радників «Лікуду». Прем’єри від цієї політсили часто віддавали перевагу спілці з Ізраїльською партією праці (вихідці з неї становили більшість у Сіоністському союзі), а не «природним партнерам» із правого крила: Іцгак Шамір у 1998-му, Аріель Шарон у 2005-му і власне Нетаньягу в 2009-му. Тож нікого не здивує, якщо після очорнення лейбористів як лівих капітулянтів під час кампанії тепер їх раптом запросять до уряду в ролі «поміркованої» сили.
Маючи перемогу за козир, Біньямінові Нетаньягу зараз має бути не надто складно подолати спротив прихильників та обурення колег із політичного крила, що хочуть міністерських портфелів. Герцоґ, зі свого боку, каже, що готовий бути в опозиції. Але з огляду на те, як активізувалися соратники-лейбористи в кампанії проти його лідерства, міністерська посада може видатися для нього привабливим варіантом.
Нетаньягу шукатиме нового міністра закордонних справ на заміну Авіґдорові Ліберману, чия правоцентристська партія «Наш дім Ізраїль» здобула тільки шість мандатів (а новооб’єднані арабські політсили, які Ліберман намагався витиснути з Кнесету, – 13). А хто ж краще за авторитетного Герцоґа допоможе прибрати дипломатичний бардак, який залишився від прем’єра? Якщо його таки призначать до уряду, це стане аж ніяк не першим випадком, коли Нетаньягу обіцяє одне, а робить інше.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com