«Ви працюєте на іноземну державу», – ось що сказав Татьяні Лисовій, редакторці авторитетної ділової газети «Ведомости», торік на зустрічі в Кремлі один із радників Владіміра Путіна. Власники «Ведомостей» – три іноземні медіа-групи: американська News Corp, британська Pearson (співвласниця The Economist) і фінська Sanoma. У чорно-білому, сповненому змов і ворогів світі Кремля це фактично робить видання філією ЦРУ і МІ6. Такий параноїдальний патріотизм, що ще більше загострився через конф-лікт Росії із Заходом з приводу України, допомагає зрозуміти підписаний минулого місяця Путіним новий закон, що забороняє іноземним компаніям і фізичним особам володіти понад 20% будь-якого засобу масової інформації в РФ. «Ведомости» стануть однією з його перших жертв.
Sanoma, яка до внесення цього законопроекту шукала покупця на свої 33% акцій у російській газеті, зараз навряд чи знайде багато охочих, до того ж ціну доведеться, вочевидь, знизити. News Corp і Pearson також матимуть труднощі з продажем своїх пакетів, повністю чи частково. Німецькій компанії Axel Springer, видавцеві російського Forbes, що безстрашно викриває скандали у владі, теж доведеться продавати свою частку.
У доповіді американської інформаційної служби Bloomberg ідеться про те, що «Ведомости» може купити афілійована компанія Газпрому або союзник Путіна Юрій Ковальчук. Якщо так, то цілком закономірно сумніватися в тому, що газеті вдасться зберегти об’єктивність. Ліберальну радіостанцію «Эхо Москвы», яку вже й так контролює медійне крило Газпрому, терпіли почасти через її обмежену аудиторію. Але нещодавно пригрозили офіційними перевірками, а 31 жовтня «Эху» дісталося за «екстремізм» у висвітленні конфлікту в Україні.
Закон про ЗМІ загрожує не лише новинним медіа. Іноземним видавцям глянцевих журналів, як-от Hearst і Condé Nast, теж доведеться закривати їх або продавати місцевим власникам за заниженою ціною. За словами нідерландського інвестора Дерка Сауера, який заснував «Ведомости» 1999 року, це «відверте присвоєння майна». Звісно, Путін зможе зауважити, що в багатьох країнах (включно з Америкою) закон обмежує іноземне володіння деякими засобами масової інформації. Але швидкість та емоційність ухвалення згаданого документа в РФ зведе нанівець, наприклад, інвестиційний проект, який кремлівський лідер ще не так давно радо і з помпою вітав: у 2011-му компанія Disney за $300 млн придбала 49% акцій російського телеканалу. Тепер цю угоду доведеться розірвати.
Флоріана Фоссато, яка в 2000-х працювала в московському медіа-бізнесі, припускає, що новий закон могли породити намагання наближених до політичних кіл інсайдерів взяти під контроль рекламний ринок країни. На її думку, близькі до влади особи хотіли вбити одним пострілом двох зайців: вирішити політичну проблему і заробити.
Тут так само, як і з параноїдальною політикою війни: комусь вона обходиться надто дорого, а комусь – «мать родна». Секторів російської економіки, що не бояться постраждати від аргументів «національної безпеки» чи необхідності протистояти Заходу, дуже мало. Міністерство освіти викреслює зі списку схвалених підручники багатьох видавництв, зокрема й ті, де математичні задачі ілюструються персонажами із західних мультфільмів. New York Times написала 1 листопада, що видавництво «Просвещение», яким керує Аркадій Розєнбєрґ, іще один приятель Путіна, значно збільшило свої прибутки за час заборонної кампанії.
Путін підозріливо ставиться до всього, що йому не підконтрольне, і постійно намагається затягти будь-яке джерело сили і впливу під егіду держави. Як раніше великі банки й енергетичні компанії, незабаром «Ведомости» та інші ЗМІ, що мають іноземних власників, теж можуть потрапити до рук наближених до російського лідера довірених осіб. Засновник «Ведомостей» боїться, що коли події і справді розвиватимуться в цьому руслі, то найкращим і «найелегантнішим» виходом стане ліквідація газети.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com