Нібито найбільше про це мріє нинішній голова комісії Михайло Охендовський, який давно хоче, щоб його звільнили й він міг кудись заховатися. Втім, радіти зарано. Аналогічне подання в червні 2016-го вже було, і процес оновлення ЦВК тоді закінчився нічим. Основним винуватцем, звісно, назвали президента, який, мовляв, спеціально намагається зберегти комісію Охендовського (бо вона «під ним лежить»), щоб скористатися нею під час президентських виборів. Частково це правда. Однак причина блокування була в іншому.
У список кандидатур, унесених Петром Олексійовичем, якимось дивом по квоті НФ затесалися персонажі, що їх фракція нібито не пропонувала. Стверджувати, чи була це провокація, чи фракцію банально не поінформували про якісь високі домовленості, складно. Але пошуки компромісу зайняли більше ніж рік і весь цей час головним підозрюваним у всіх гріхах таки залишався президент. Власне, таким він залишається й далі, навіть після подання оновленого списку, у якому враховано побажання майже всіх парламентських фракцій, крім Опоблоку, на чию кандидатуру ще чекають і вона вноситиметься додатково.
Читайте також: Президент підписав подання на призначення нових членів ЦВК
Насправді від того, яким буде новий склад ЦВК, і справді багато що залежить. Головне — чи довірятиме йому суспільство. Адже наступні сім років саме ці люди контролюватимуть усі виборчі забіги, до яких у країні завжди завищена увага. Тому не тільки репрезентативність усіх політичних груп, присутніх у парламенті, а і їхнє пропорційне представництво, на якому наголошують громадські активісти, дуже важливе. А також якість поданих кандидатур і прозорість процесу їхнього призначення. І ось тут можуть виникнути колізії.
Загалом фаховий рівень більшості кандидатів особливих претензій не викликає. Як твердять експерти, на старті все значно краще, ніж у нинішньої ЦВК. Ольга Желтова (БПП) — заступниця голови секретаріату Комітету ВР із питань правової політики та правосуддя, є співавторкою багатьох виборчих законопроектів. Олег Конопольський — адвокат, був штабістом і довіреною особою Яценюка під час президентських виборів 2010 року. Світлана Кустова (БПП) працювала в команді юристів у справі Ющенка проти Януковича у Верховному Суді у 2004 році, коли скасували результати другого туру, а на президентських виборах 2014-го представляла у ЦВК Порошенка. Віталій Плукар (БПП) — колишній помічник Валерія Карпунцова, голови юридичного департаменту партії «Удар», а нині працівник АП. Євген Радченко («Самопоміч») — громадський експерт, один із засновників КВУ, учасник багатьох виборчих кампаній і координатор виборчих програм. Леонтій Шипілов (НФ) — доцент кафедри міжнародного права та спеціальних правових наук Могилянки, теж має пристойний бекграунд у виборчих справах. Михайло Вербенський (БПП) — генерал МВС. Тетяна Сліпачук («Воля народу») — адвокат. Тетяна Юзькова (РПЛ) — чинний нардеп, адвокат. Андрій Євстігнєєв («Батьківщина») — доцент кафедри екологічного права в КНУ імені Тараса Шевченка, адвокат.
Звісно, щодо декого в списку є питання. Ольга Лотюк (БПП), нотаріус і паралельно доцент КНУ імені Тараса Шевченка, дочка екс-прокурора Києва Степан Лотюка, чиє ім’я колись фігурувало в справі з «віджимом» нерухомості в ЗСУ. Очевидно, питання тут не про батька й не про статки. От лише навіщо успішному столичному нотаріусу робота в ЦВК? Бракує інформації щодо кар’єрного злету Наталії Бернацької (НФ) (донедавна Севостьянова) та її статків, які вона не могла заробити на держслужбі. У 2014-му, будучи одеським адвокатом і викладачем академії, вона раптом опинилася в Києві й одразу стала урядовим уповноваженим у ЄСПЛ, а далі, не маючи політичного бекграунду, швидко доросла до першого заступника міністра юстиції. Ще одна цікава кандидатура від НФ — Ірина Єфремова, нинішній нардеп, голова харківської організації партії та людина Авакова. Її потрапляння до списку цікаве не так скелетами в шафі, як можливими планами патрона й потребою мати в ЦВК когось свого. Ну й, нарешті, суддя Дарницького райсуду Києва Алла Басалаєва («Відродження»). Щодо неї є певні майнові питання. Також декому не подобається, що її чоловік нібито працює в ЦВК на адміністративній посаді.
Читайте також: На посаду очільника ЦВК розглядають кандидатуру глави Харківської ОДА – ЗМІ
Коли на сайті президента 23 січня вперше з’явився перелік осіб, яких пропонують на членів ЦВК, їх було стільки, скільки й вакансій, — 13. Наступного ранку стало 14, з’явилося прізвище Конопольського. Коли подання за два тижні врешті внесли до ВР, воно знову змінилося. Замість Синиці з’явився Євстігнєєв. Понад те, очікується ще кандидатура від Опоблоку, і коли це нарешті станеться, будуть представлені всі фракції. Таким чином, претензії до президента, що він ставиться вибірково, знімуться: технологічний момент він забезпечив. Інша річ, що вакантних місць усе одно залишається 13, а кандидатур буде 15. І якісь дві особи зі списку в ЦВК не потраплять. Як не крути, двох потрібно викинути. Хто буде тими жертовними овечками — це не лише інтрига, а й серйозна проблема. Утім, то вже дилема парламенту.
Як викрутитися в цій ситуації, там ще не знають. Згідно з процедурою, визначеною регламентом, спочатку голосують про припинення повноважень попереднього складу ЦВК, а тоді індивідуально за кожну запропоновану особу. А що прізвища розміщені за алфавітом, то, проголосувавши перші 13, до 14-го та 15-го можуть не дійти. Історія свідчить, що випадки, коли за декого не проголосували, були. Згідно з регламентом, якщо особа не підтримана, президент подає іншу. Повторно не можна. А враховуючи, що в Раді всі одне одного дуже люблять і страшенно довіряють одне одному (аж три роки шукали компроміс щодо цього складу), то, звичайно, очікування «кидка» є неабияке. Чому б, наприклад, фракції «Відродження», проголосувавши за свого кандидата Басалаєву (перша в списку), потім взагалі не відмовитися від голосування? Своє одержали і все. Або що заважатиме «Батьківщині», отримавши Євстігнєєва, перестати підтримувати інші кандидатури? Нічого. А оскільки голосів ледве вистачає, то комусь їх може забракнути. У зоні найбільшого ризику кандидатура Юзькової від РПЛ, вона наразі остання в списку.
Читайте також: САП призупинила досудове слідство у справі Охендовського
Втім, є й інший варіант, який може допомогти захистити себе від підступів друга. Ідея, до речі, належить депутатові від РПЛ і знаному фахівцеві з виборчих премудростей (колишній голова правління Комітету виборців України) Ігорю Попову. Регламент ВРУ в ст. 50 передбачає процедуру ad hoc, згідно з якою можна один раз відійти від правил, визначених регламентом, і це, на думку Попова, рятівна соломинка. «…Зробити рейтингове голосування по кожному, а потім пакетом 13 перших у рейтингу затвердити. Так закляті друзі підстрахуються від взаємної загрози кидка. А хтось незручний не потрапить до складу ЦВК».
Ну й, нарешті, щодо можливого голови. Хто ним буде, сказати складно. До подання Бернацької експерти ставили на Кустову. Але Бернацька в сенсі адміністративного досвіду значно потужніша. У будь-якому разі Бернацька та Кустова, найімовірніше, таки будуть у керівному складі. А от головою цілком може стати хтось із-поза списку. Є доволі цікава версія, що тим хтось може виявитися, наприклад, Олександр Черненко — депутат від БПП, колишній голова КВУ. Подейкують, що він пришвидшеними темпами намагається здобути юридичну освіту. Можливо, це лише чутки, але чому б і ні. Коли раптом з’явиться подання на Черненка, то питання голови ЦВК автоматично зніметься.