За підрахунками Тижня (детальний аналіз боротьби в мажоритарних округах за окремими регіонами буде опубліковано в наступних числах), Партія регіонів, її сателіти й потенційні тушки набирають до 176 «мажоритарних» мандатів, 49 депутатських місць – реалістичний результат опозиційних партій за умов, що склалися. Водночас необхідно зазначити, що аналіз проводили тільки на основі перспектив партій на час виборчої кампанії, тобто на момент боротьби. Але вирішальний момент у виборах – це день голосування й підрахунку голосів. Навіть кандидатам-мажоритарникам від опозиції, які перемагають у конкурентній боротьбі на своїх округах, у багатьох випадках не вдасться відстояти результатів голосування.
Опозиціонери припустилися кількох системних помилок у веденні виборчої кампанії: у багатьох із погоджених між об’єднаною опозицією та «Свободою» округів ідуть слабкі кандидати; до пулу консенсусу не потрапив УДАР, що призвело до внутрішньоопозиційного взаємопоборювання й розтягування голосів протестного електорату; значна частина кандидатів веде агресивну кампанію не так проти влади, як проти самої ж таки опозиції. Водночас імовірні успіхи ПР – не лише провали її опонентів. Великою мірою це ще й адміністративний ресурс та підкуп виборця.
У більшості мажоритарних округів Сходу й Півдня перемогу здобудуть кандидати від Партії регіонів та її сателітів. І якщо з Донбасом чи Кримом ситуація від початку бачилася для опозиції безперспективною, то відсутність єдиних узгоджених кандидатів поставила під сумнів її шанси й у таких регіонах, як Дніпропетровщина, Херсонщина, Миколаївщина, Харківщина чи північні округи Одеської області, де шанс на здобуття частини мандатів за консолідованих таки був. Звичайно, проблема є і в жорсткому адміністративному тиску влади на опозиційних висуванців (залякування, що відберуть або «закриють» бізнес). Водночас опозиційні сили часто відверто «здають» округи. До прикладу, по Дніпропетровщині на три з них було погоджено представників «Свободи», кандидати від якої є непрохідними в регіоні.
Читайте також: Кандидати-гречкосії: голос українців знову намагаються купити задешево
В областях, де популярність Партії регіонів значно менша, ставка робиться на «самовисуванців», абсолютна більшість яких у разі формування владою коаліції в парламенті швидко потрапить до її складу. Зокрема, для опозиційних сил є ризик утратити Житомирську й Вінницьку області. Сьогодні на Вінниччині вони можуть упевнено розраховувати лише на один (Микола Катеринчук), на Житомирщині – на два округи. Тим часом влада й пов’язані з нею самовисуванці мають реальний шанс здобути відповідно сім і чотири мандати. Складна ситуація для розпорошеної опозиції спостерігається й на Чернігівщині, Черкащині, Київщині, Полтавщині та в інших областях, де опозиційні політсили мають велику перевагу над партією влади за електоральною підтримкою. Прогнозувати результати в Центрі дуже складно, але за умов, що склалися, тут частка округів, у яких опозиціонери мають серйозні шанси перемогти, наразі не перевищує 15–20%. Не менш як у п’яти округах Києва перемогу також можуть здобути потенційні тушки.
За рахунок так званих самовисуванців регіонали здатні перемогти навіть у кількох округах на Заході. Скажімо, що сім’я Балог у парламенті 2012 року отримає більшість мандатів від Закарпаття, ужгородський округ, швидше за все, дістане Сергій Ратушняк. Опозиція може реально розраховувати лише на один мандат по всьому Закарпаттю – у 70-му окрузі, де балотується від об’єднаної опозиції Олександр Кеменяш. У Чернівецькій області з чотирьох округів лише в одному (власне в місті Чернівцях) є реальні шанси перемоги для опозиційного кандидата, у трьох інших за наявної розстановки сил можна прогнозувати успіх висуванців від Партії регіонів. До речі, Чернівецька область – виняткова серед західних. Тут регіонали не ховаються за самовисуванців і відверто проштовхують тих, кого висунула партія. Прохідним кандидатом від опозиції можна вважати хіба що Миколу Федорука, колишнього багаторічного міського голову Чернівців. Щоправда, він 2004 року активно підтримував Януковича. Трагікомічна ситуація складається у 203-му окрузі, де «Батьківщина» підтримує висуванця «Свободи» попри те, що велика частина виборців – румуни й молдавани. Утім, тут більше шансів на перемогу у висуванця УДАРу, румуна Григорія Тіміша.
У Волинській області два округи із п’яти, де балотуються потенційні тушки – людина Коломойського Ігор Палиця й олігарх регіонального масштабу Ігор Єремєєв, – для опозиції втрачені. У 21-му окрузі найбільші шанси має голова райдержадміністрації, також потенційна тушка Степан Івахів, гроші на кампанію котрого, за інформацією джерел Тижня, дає той-таки Ігор Єремєєв. Щоправда, деякі аналітики припускають, що висуванець об’єднаної опозиції Ігор Гузь скористається з конкуренції Івахіва та Івана Смітюха, брата одіозного регіонала. Ще у двох округах області ситуація більш сприятлива для опозиції – є імовірність проходження опозиційно настроєних кандидатів.
На Рівненщині обставини для опозиції ліпші, але реальними переможцями виборів стануть не менш як два потенційні перебіжчики до регіоналів. Понад те, в «нерегіональських» округах області є великий ризик розтягування «опозиційних» голосів, з чого можуть мати вигоду приховані висуванці від Партії регіонів. Наприклад, по Рівному (152-й виборчий округ) іде кілька сильних кандидатів від опозиції – Віктор Матчук, Микола Поровський, крім них балотуються висуванці від «Свободи» (погоджений представник опозиції) і представник УДАРу.
Влада готується здобути мандати й у Галичині. На Івано-Франківщині у 84-му виборчому окрузі реальним кандидатом на проходження до парламенту є Микола Круць, який 2011 року перекочував до парламентської більшості. В Коломийському 88-му окрузі у зв’язку з одночасним балотуванням представника об’єднаної опозиції та самовисуванця Олеся Донія посилюються шанси на перемогу Богдана Гдичинського, керівника служби міністра Міністерства юстиції України. На півночі Тернопільщини, в «червоному поясі», непогані шанси має тамтешній регіонал Орест Муц. Решту три округи області швидше за все здобудуть опозиціонери. Але знову ж таки все залежатиме (як і загалом по Україні) від того, чи домовляться «Батьківщина» і «Свобода» з УДАРом про єдиних кандидатів, оскільки в усіх трьох округах вони конкурують. Аналогічна ситуація на Львівщині, де у разі продовження конкуренції між опозиціонерами влада може спробувати здобути тут до трьох мандатів.