На околицях містечка Тиргу-Лепуш на півночі Румунії зайнятися особливо нічим. Але робітник-будівельник Каталін Конолоc рідко буває вдома, тож по обіді він мусить добряче награтися в карти перед поверненням до Лутона — міста на північ від Лондона — на чергову будівельну вахту. Каталін і його брат Віорел, який сидить поруч, зазвичай працюють у Британії по чотири місяці, а тоді їдуть додому. Вони працюють на інших румунів і не мають особливого бажання інтегруватися. Жоден із них не розмовляє англійською.
Читайте також: Аутсайдери проти системи
Брати Конолос — уособлення права на свободу пересування в Європейському Союзі. Каталін із Віорелом та мільйони таких, як вони, задовольняють попит на робочу силу за кордоном і покращують свої заробітки в багато разів. Значна частина цього доходу повертається до Румунії у вигляді грошових переказів членам родини або через споживання (часто дуже показного, що видно з дорогих автомобілів у сусідніх селах).
Ця система майже унікальна. Те, що почалося 1957 року як режим дозволів на працевлаштування серед шести країн – засновниць ЄС, тепер дає європейцям змогу працювати, навчатися і йти на пенсію у будь-якій із 28 держав-членів (плюс ще в кількох інших країнах) без посвідки або візи. Передбачається, що вона доповнює інші свободи ЄС: руху товарів, послуг і капіталу. Опитування незмінно свідчать, що громадяни цінують вільний рух понад усе інше, що дає членство в ЄС. Уряди теж палко підтримують його: на початку цього року тодішній британський прем’єр-міністр Девід Кемерон так і не зміг домогтися для Британії звільнення від обов’язкової свободи пересування.
Утім, мобільність — це та свобода, яку в Європі обирає небагато хто порівняно з працівниками на інших ринках праці. Для американців переїзд із одного штату до іншого в пошуках роботи втричі ймовірніший, ніж для європейців переїзд до іншої країни (дані Світового банку). Інколи важко долати мовні бар’єри; кваліфікація, здобута в одній країні, може не визнаватися іншою. Проте, якщо дивитися крізь призму міжнародної міграції, рівень мобільності останнім часом надзвичайно високий. Від початку 1990-х років емігрувало майже 5,5% східноєвропейського населення. У 2014-му 20% громадян ЄС, які мешкали за межами своєї країни, але в Євросоюзі, становили румуни (див. таблицю).
Читайте також: Універсальний цап-відбувайло
Багато в чому ця система виявилася ефективною. ЄС вважає, що надання права на вільне пересування Східній Європі після двох розширень, у 2004-му й 2007-му, підняло загальний ВВП на €40 млрд ($45 млрд). Під час кризи вільний рух може діяти як макроекономічний стабілізатор, особливо в єврозоні, де кризові явища не можна пом’якшити за допомогою знецінення національних валют. За останні роки робоча сила з півдня переміщується на багатшу північ.
Але напруження існує, і найкраще його видно в Британії, де суперечки щодо міграції в ЄС підклали дров до багаття дебатів з приводу недавнього референдуму про вихід. У більшості країн європейські іммігранти дають чистий прибуток до державного бюджету. Але німецькі й голландські політики бояться «велферного туризму». Франція підтримала контроверсійні нові правила ЄС, які вимагатимуть від компаній, що посилають працівників за кордон («відрядників»), оплачувати їхню роботу за місцевими тарифами, а це викликало незадоволення урядів східноєвропейських країн і занепокоєння долею робочих місць для їхніх громадян.
Утім, поки що найбільше потерпають саме батьківщини емігрантів. У нещодавньому звіті МВФ робить висновок, що посткомуністична еміграція зі східноєвропейських країн шкодить їхньому розвитку, виснажує державні фінанси й загострює демографічні проблеми. Румунія належить до найбільш постраждалих країн. Імовірність еміграції серед молоді непропорційно велика, збільшує середній вік та б’є по і так низькій народжуваності. Населення Румунії зменшилося з 22 млн у 2000 році й нині не досягає 20 млн. Грошові перекази допомогли зменшити дефіцит поточного рахунку, але, можливо, вони не пускають румунів на ринок праці.
Читайте також: Звичайний виборець «брексіту»
«Щодня мене запитують, чому я ще тут», — розповідає Коріна Станчу, лікар із Бухареста. Молоді румунські лікарі можуть заробляти вдесятеро більше в Західній Європі, ніж удома, каже вона. Станчу, яка не планувала нікуди їхати, доки не зіткнулася з безрадісними умовами в румунських лікарнях, готується перебратися до Великої Британії. За даними одного з досліджень наслідків міграції, до 2030 року ВВП на особу в деяких східноєвропейських країнах може впасти на 4%. «Європа знищила нас», — сказав один чиновник у спорожнілому румунському селі Чертезе.
І все ж таки загроза свободі пересування з більшою ймовірністю може прийти з країн, яким вона корисна. Скандал щодо відряджених працівників демонструє, як права на вільний рух можуть конфліктувати з прагненням ЄС «захистити» громадян у багатих країнах від негативних наслідків глобалізації. Зміни в економіці та технологіях несуть нові загрози способу життя робітників; згодом й інші держави можуть вирішити перекласти провину на вільний рух. Один колишній високопосадовець із ЄС, задіяний у попередніх раундах перемовин про вступ, каже про неминучість запровадження «аварійного гальма» — правила, яке дасть змогу урядам держав зупинити приплив робочої сили. Можливо, пропозиція Кемерона просто прозвучала занадто рано.
Досвід Ірландії свідчить, що еміграція може бути благом, якщо працівники здобувають кваліфікацію і напрацьовують контакти за кордоном, тож не обов’язково створюють проблеми в межах ЄС. Країнам на зразок Румунії належить зробити ще багато: покращити інститути, підвищити рівень економічно активного населення через зниження оподаткування праці й провести реформи сфери соціального забезпечення.
Та, навіть якщо знайдеться для цього політична воля, Румунії й подібним країнам, обтяженим багажем корупції і зловживань влади, буде важко протиставити щось заманливо високим зарплатам на Заході. Сантехнік із Лондона Йоан, який «підзаряджає батареї» в рідному селі Ракша, каже, що хотів би повернутися до Румунії назавжди, якби міг. У Британії в нього мало друзів і він боїться терактів. Але Батьківщина, за його словами, ніколи не запропонує йому тих можливостей, які є за кордоном.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com