Емманюель Макрон не став довго чекати і призначив нового прем’єра оперативно: в той же день, коли колишній очільник уряду, Франсуа Байру, подав заяву про відставку. Новим прем’єр-міністром став Себастьян Лекорню — недавній міністр оборони, який разів з десять, якщо не двадцять, відвідав Україну. Про те, наскільки безпека Європи залежить від подій в Україні, він знає не з чужих слів. І в цьому — очевидний плюс для Києва. Та чи надовго? Позиції нового керівника уряду дуже хиткі, як, до речі, і самого Макрона, якого, згідно з останніми опитуваннями підтримують лише 15 % французів.
Ба більше: саме сьогодні у Франції розпочався загальнонаціональний страйк, одна з вимог якого — відставка Емманюеля Макрона. Станом на ранок вже затримано дві сотні брутальних протестувальників. У перспективі страйку недавній міністр внутрішніх справ встиг мобілізувати по всій країні понад 80 000 поліцейських, підсилених броневиками та гвинтокрилами. «Чи задоволені ви призначенням Лекорню на посаду прем’єр-міністра?» – допитуються в учасників протестних акцій журналісти. Ті відповідають ледь не лайкою.
Переважна більшість страйкарів у Парижі — прихильники крайніх лівих партій. З самого ранку середи, 10 вересня, вони намагаються прорвати поліцейські кордони на підступах до вокзалів французької столиці. Виходить поки що не дуже. Галас, співи, сльозогінні гранати… Пасажирам поки що вдається продертися на станції, з червоними, заплаканими очима. Така собі атмосфера першого дня роботи голови уряду, не до шампанського.
Перший великий виклик Себастьяна Лекорню, отак прямо зранку, — порозумітися з бунтівною частиною французьких громадян. Лідер крайньо-лівої партії «Нескорена Франція» Жан-Люк Меланшон всіляко піднаджує свою паству до «революційних дій», по ходу не шкодуючи уїдливих коментарів на адресу нового прем’єра. «Лекорню — людина, яка піддалася Трампу та пообіцяла 5 % ВВП для НАТО та США, а також підтримує велике казна-що в Україні. Чому його призначили прем’єр-міністром? За які заслуги?» – пише він у своєму твітері.
Меланшон і сам давно мріє посісти посаду прем’єра, та хто ж його призначить? Звідси й заклики: «Блокуймо все!». Він розчарований, що Макрон не вдався до дочасних парламентських виборів, та й сам не поспішає у відставку. Аналогічних позицій, хоч і в іншому словесному оформленні, дотримуються крайні праві. Вони не приховують, що також хотіли б дострокових виборів, бо сподіваються збільшити свою присутність в Асамблеї та здобути пост прем’єра або Марін Ле Пен, або Жордану Барделлі.
Уперше в історії П’ятої республіки (себто періоду, що почався від 1958 року) новий французький прем’єр, перед тим, як зібрати свою нову команду, здійснює консультації з очільниками парламентських фракцій. Певним чином, це таке «сповзання» від чіткої президентської республіки до президентсько-парламентської. Та як інакше Лекорню зможе відповісти на свій другий виклик — формування такого кабінету міністрів, який затвердить Національна Асамблея? Зманеврувати між непримиримими позиціями та загостреними амбіціями — ще той квест.
Третій виклик нового голови уряду — економічні труднощі, через які, власне, протестувальники й вийшли на вулиці. Французи не хочуть довше працювати, щоб вийти на пенсію, не хочуть державного бюджету без субсидій на освіту й охорону здоров’я… У своїй більшості вони також не поспішають замислитись над тим, наскільки внутрішня ситуація в кожній конкретній європейській країні залишить від загального контексту. Російська загроза та її небезпеки розуміють оті 15 %, що підтримують Макрона. А решта? Пасіонарна частина тих, хто вимагає негайної відставки президента кличе «блокувати все». Якоїсь чіткої програми оздоровлення економіки за руйнівним дискурсом нема. От і придумай французам такий бюджет, щоб і багатії не повтікали від нових податків, і вулиця вгамувалася. Така собі головоломка…
У проєкції на українські інтереси призначення Лекорню — це добра новина. «Для європейців тема роззброєння України — абсолютна червона лінія», – зазначив він у одному з недавніх інтерв’ю. І уточнив: «Треба бути послідовними. Ми не можемо відмовляти Україні у вступі до НАТО і в той же час погоджуватися на те, щоб вона відмовилася від власної армії. Українці мусять мати можливість самостійно забезпечувати свою безпеку. Це — ключовий момент. Без нього я б багато не дав за безпеку сусідніх країн».
Тверезі висновки нового прем’єра Франції переконливо ілюструють події нинішньої ночі в Польщі. Після прильоту декількох російських дронів, котрі все ж довелося збивати, Варшава з самого ранку просить НАТО активувати 4 статтю статуту, яка передбачає консультації з союзниками на випадок загрози. І це ще дрони пролітали через вільну Україну, яка частину по дорозі збила. Тож залишається побажати Себастьяну Лекорню удачі. Це — наш свідомий союзник, нехай йому щастить.